Реальна війна на Близькому Сході за далеку Палестину

Dailylviv.com передруковує розсудливі міркування експертів телеграмканалу AzFront про ситуацію в Ізраїлі, яка навіть після найважчих смертей, в тому числі невинних цивільних, не має легких рішень.

Коли сьогодні керівники держав, дипломати й ЗМІ говорять про одну «Палестину», вони обманюють. Немає єдиної «Палестини». Є два регіони, заселені палестинцями, та віддалені один від одного на 93 км – сектор Газа і Західний берег ріки Йордан. У них різна історія: до 1967 року сектор Газа була частиною Єгипту, а Західний берег ріки Йордан входив до складу Йорданії. Жителі останнього, значно більше зав'язані економічно на Ізраїль і схильні до його впливу. Тому вони сильно відрізняються від мешканців сектора Гази за рівнем життя, заробітком, освітою. Через близькість Єгипту і одвічні злидні у секторі Газа з 1970-х років значно більшим впливом користується ісламський чинник. Не випадково у 2007 році ХАМАС легко захопив там владу. На Західному березі ріки Йордан править світська націоналістична організація ФАТХ. Внаслідок усіх відмінностей сформувалася й різниця у менталітеті палестинців двох цих регіонів.

Але створити Палестинську державу хоча б на Західному березі ріки Йордан у сучасних умовах неможливо. По-перше, там палестинські населені пункти впритул прилягають до єврейських, у тому числі великих, і жоден ізраїльський лідер не наважиться депортувати звідти своїх одноплемінників. Крім того, палестинські села та міста розташовані за лічені кілометри від міст у міжнародно визнаних межах Ізраїлю (1967 р.). Так, від палестинської Калькілії до ізраїльської Кфар-Саби – 6,8 км. Ізраїльтяни ніколи не погодяться на створення Палестинської держави, яка прилягає до Тель-Авівської агломерації, без залізних гарантій, що завтра звідти не почнуть атакувати ракетами, як сьогодні це роблять зі сектору Газа.

Коли все так перемішано, створення Палестинської держави на Західному березі ріки Йордан може відбутися лише шляхом домовленостей з Ізраїлем. Але з палестинської сторони укладати їх нема кому. Два останні десятиліття на Західному березі ріки Йордан беззмінно править 87-річний випускник ще брежнєвської доби московського Університету дружби народів, автор роботи «Ленін про сіоністський рух» Махмуд Аббас, який сприймає реальність категоріями минулого століття. Його оточення - трохи молодші старці , з численною корумпованою ріднею. Палестинська молодь таке керівництво не любить. Як наслідок, ФАТХ вже багато років переживає глибоку кризу лідерства, і поступово навіть на Західному березі ріки Йордан втрачає популярність на користь ХАМАСу - набагато енергійнішого і набагато менш заплямованого в очах рядових палестинців. Своєю чергою значущі постаті ФАТХу середнього віку, чекаючи на «зміну поколінь» у керівництві, змушені демонструвати радикальні антиізраїльські погляди, щоб не втратити своєї політичної ваги на користь конкурентів-ісламістів. У такій ситуації про щось домовлятися з ізраїльтянами – нереально. Правлячим старцям це вже не потрібно – аби «досидіти», а для молодших лідерів така домовленість дорівнює політичному самогубству.

Ситуація посилюється тим, що для Ірану палестинці – зручний інструмент у конфронтації з Ізраїлем. Тегеран вливає на Західний берег ріки Йордан (через Йорданію) чималі кошти на посилення там позицій ХАМАС й «Ісламського джихаду». Що сильніші вони, то масштабніша ідеологічна обробка населення. Відповідно, ФАТХ змушений все більше «підлаштовуватись» під ісламістів.

На цьому фоні будувати плани на те, що після знищення влади ХАМАС у секторі Газа там можна буде передати владу Палестинській адміністрації зі Західного берега ріки Йордан – чергова ілюзія. Населення Гази, якому з 2007 року безперервно промивали мізки найрадикальнішою ісламською пропагандою, сприйматиме прибульців зі Західного берега ріки Йордан як майже окупантів, «посібників сіоністів». ХАМАС неодмінно скористається цим у суперництві з ФАТХом і на Західному березі. Представники Палестинської адміністрації це чудово усвідомлюють, і така перспектива їм взагалі не цікава.

Тож чекати на об'єднання двох цих регіонів у рамках держави, яка «ось-ось буде створена» - абсолютна ілюзія. Ще дуже багато має змінитись на Близькому Сході, щоб ідея єдиної Палестини-держави стала реальністю.

Тим часом у світі сотні тисяч демонстрантів виходять на мітинги підтримки палестинського народу і його державного утворення.

А голова міноборони Ізраїлю Йоав Галант впевнено заявляє, що «наша мета – ліквідувати ХАМАС та створити нову систему безпеки в секторі Газа».

Довідково

Війна на Близькому Сході: театр бойових дій та учасники.

Сектор Газа

Територія вздовж Середземноморського узбережжя, 365 квадратних кілометрів. Довжина – 40 км, ширина – від 5,7 до 12,5 км. На південному заході межує з Єгиптом, а на півдні, на сході та на півночі – з Ізраїлем.

Населення – близько 2 млн., палестинські араби-суніти.

Виникла як територіально-етнічне утворення в 1947 р. - згідно з планом ООН щодо розділу Палестини на арабську та єврейську держави. У 1948—1967 — сектор Газа перебував під контролем Єгипту. У 1967 цю територію захопив Ізраїль. Згідно з угодами, укладеними в Осло між Ізраїлем та Організацією звільнення Палестини (ООП) у 1993-1995, більша частина сектора Газа перейшла під контроль Палестинської адміністрації (організація ФАТХ). 2005 року Ізраїль в односторонньому порядку, без жодної політичної угоди, повністю вивів свої війська з сектору Газа. 2007 року владу в секторі Газа захопив ХАМАС. Внаслідок ракетних обстрілів зі сектора Газа Ізраїль проводив там операції проти військової інфраструктури ХАМАСу - у червні-листопаді 2006, у грудні 2008 - січні 2009, у серпні 2011, у березні, листопаді-грудні 2012, у липні-серпні 2014, у квітні-липні 2018, у травні 2021, у травні 2023 років.

Західний берег річки Йордан (Самарія та Юдея)

Територія між Ізраїлем (у межах 1967 р.) та Йорданією.

Населення: палестинські араби – близько 2,6 млн, євреї – близько 0,5 млн.

У XIII ст. до н.е. - ІІ ст. н. е. цей регіон був заселений давніми євреями. У 1920—1947 ця територія перебувала під контролем Британської імперії, у 1948—1967 — у складі Йорданії. З 1967 – під контролем Ізраїлю. Згідно з угодами в Осло (1993-1995), на Західному березі річки Йордан створено структури Палестинської адміністрації (ФАТХ) з центром у м. Рамалла. З середини 1990-х контроль над регіоном ділять Ізраїль і Палестинська адміністрація.

ХАМАС (Harakat al-Muqawama al-Islamiya)

Ісламістська військово-політична організація, яка з 2007 року контролює сектор Газа, і з кінця 1990-х є головним суперником Палестинської адміністрації (ФАТХ) на Західному березі річки Йордан.

Виник у 1987 на базі відділення в секторі Газа єгипетського руху ісламізму Jamiyat al-Ikhwan al-Muslimin (асоціації «Брати-мусульмани») з подальшим злиттям з йорданським відділенням цього руху на Західному березі Йордану. Має військово-політичну інфраструктуру у Лівані.

З 2017-2018 підтримує тісні зв'язки з Іраном та отримує від нього фінансову підтримку.

Програмна мета цього ісламського руху опору– знищення Ізраїлю та створення ісламської держави на території всієї історичної Палестини.

«Бойове крило» (озброєні формування) ХАМАС (Katayib al-shahid Izz ad-Din al-Qassam)

Військове крило ісламістської організації ХАМАС, назване на честь Із ад-Діна аль-Кассама — ісламського священнослужителя, творця та керівника організації «Чорна рука» у період Британського мандату в Палестині.

«Бойове крило» (озброєні формування) ХАМАС має чисельність близько 40 000 (2021). Командування: Мухаммад Дейф, Іхья Сінуар, Маруан Іса.

Ісламський джихад (Harakat al-Jihad al-Islami fi-Filastin)

Палестинська ісламістська військово-політична організація. Друга за величиною та впливом у секторі Газа після ХАМАСу. Має інфраструктуру на Західному березі ріки Йордан (центр – м. Дженін) та у Лівані.

Рух ісламського джихаду в Палестині виник у 1981 р. у секторі Газа як невелике воєнізоване угруповання проіранської орієнтації. З 2007 року ця організація суттєво зміцніла. Спонсується та контролюється Іраном.

Збройні формування Рух ісламського джихаду – Saraya al-Quds (Бригада Аль-Кудс).

Орієнтовна чисельність – близько 15 тисяч осіб.

Хізбалла (Ḥizbu 'llāh — партія Бога або партія Аллаха)

Ліванська шиїтська військово-політична організація. Є домінуючою силою у ліванській політиці. Служить головним «підрядником» і сателітом Ірану на Близькому Сході.

Заснована в 1982 році, за підтримки іранців, ліванськими активістами шиїтів під впливом Ісламської революції в Ірані (1979) і її лідера Аятоли Хомейні.

Лідер організації з 1992 року – Хасан Насралла.

Хізбалла має збройні формування, які за своєю чисельністю, озброєнням і бойовим досвідом перевершують армії ряду країн Близького Сходу. За словами Насралли (2021), чисельність – 100 тисяч осіб. У 2010-х брали активну участь у військових діях у Сирії та Ємені.

Хізбалла підтримує тісну координацію з палестинськими організаціями ХАМАС, «Ісламський джихад» та іранським Корпусом вартових Ісламської революції (КСІР).

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook