Львів’янка з гіперфункцією щитоподібної залози замінила гормони на бджоли

Про це пані Надія розповіла «Щоденному Львову».

- Я була на гормонах. Тіло було надуте, як губка, а обличчям нагадувала тих жінок, що п’ють. Хоча я взагалі не вживаю алкоголю. Важила 113 кілограмів. Моя щитоподібна залоза виробляла гормонів Т3 і Т4 вдвічі більше за норму, а тиреотропного гормону, який продукує гіпофіз, було менше, ніж 0,005 мкМЕ на мілілітр. Це при нормі – 0,4-4,0 мкМЕ на мілілітр, - згадує пані Надія.

За її словами, вона була дуже ослабленою.

- Піт тік градом при найменшому навантаженні, серцебиття було таке, що тремтіли руки, мала задишку. Прокидалася зранку, лежить тискомір, міряю пульс - 103 удари  на хвилину. Потім дійшло до 110, - розповідає пані Надія.

 Але вперше до лікаря-апітерапевта Івана Йосиповича Пилипчука пацієнтка потрапила не зі скаргами на гіперфункцію щитоподібної залози, а з болями в спині і затерпанням рук.

 - Це було 2014 року. У мене велася будова, натягалася цегли, розчину і дуже терпли руки. Я серед ночі вставала і махала руками, щоб поліпшити кровообіг. Зранку треба було з півгодини розминати руки, аби змогти щось взяти,- каже пані Надія.

Спочатку Іван Йосипович Пилипчук, за словами пані Надії, ставив бджоли на поперек і спину.

- Як нині пам’ятаю, одного разу він десь вгорі поставив мені ті бджілки. Я дійшла до брами і відчула тепло у великих пальцях рук, які були постійно затерплими, онімілими. Коли я ходила трохи на масажі, то на якийсь період, до місяця часу, могло щось трохи попустити. Але такого ефекту, як від бджіл, не було. Донині бачите, які в мене руки. Тепленькі,- розповідає пані Надія.

І додає про ефективність лікування:

- Коли я ходила на бджоли, то ми якраз клали бруківку на подвір’ї. Я не знаю, скільки я тих тачок перевозила і цілий КамАЗ піску розкидала по цілому подвір’ю.

Після результативного лікування опорно-рухового апарату пані Надія попросила Івана Пилипчука допомогти їй нормалізувати дисфункцію щитоподібної залози.

- Навесні в мене, через проблеми зі щитоподібною залозою, повіка лівого ока запалилася так, що вона стала бордово-червоною. Я без окулярів темних взагалі не ходила, - згадує пані Надія.

 За її словами, лікар ставив їй бджоли безпосередньо на повіку і на обличчя.

- Я думала, що від ужалювання буду спухати. Але Іван Йосипович ставив бджоли на такі акупунктурні крапки, які не давали припухлості. Уже після першого курсу гормони Т3 і Т4 внормувалися, а тиреотропного гормону, який виробляє гіповіз, уперше за всю історію хвороби стало більше. У мене він був менше 0,005 мкМЕ на мілілітр, а вже є  0, 115тисячних. Це ще не норма. Але результат дуже добрий. Зараз серцебиття - 77-80 ударів на хвилину. Максимальний тиск був 150. Тепер - до 130 і менше. Спати почала,- підсумовує пані Надія.

Вона каже, що припинила вживати гормони чотири року тому. А відтоді - навесні і восени -приймає по два курси бджоловжалювання.

Пані Надіія порадила своєму чоловікові, професору-математику, коли у нього виникли проблеми зі здоров'ям, також вдатися до методу бджоловжалювання.

Нагадаємо, що польська творча група зняла документальний фільм про сучасну історію апітерапії у Львові. Головний герой картини - апітератевт з майже 40-річним стажем лікування пацієнтів бджоловжаленням Іван Пилипчук. Цей фільм продубльований також англійською і німецькою мовами. 

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook