15:07 5 листопада 2022 р.
Галицький районний суд міста Львова визнав винною у державній зраді 58-річну ексспівробітницю «Міністерства промислової політики Республіки Крим» на анексованому півострові.
Про це розповів "Судовий репортер", пише Dailylviv.com.
У судових дебатах прокурор Олег Телефанко клопотав для Тетяни Незленнікової про 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, класифікуючи цей злочин як особливо тяжкий. Проте суддя Наталія Зубачик зменшила тюремний строк до 12 років (це мінімальне покарання за ч.1 ст.111 ККУ).
В останньому засіданні, почувши прокурора, підсудна плакала. Жінка своєї провини не визнала.
— Я не проводила ніяку підривну діяльність, нічого такого, у розумінні підривної діяльності… Я просто працювала, щоб заробити собі на життя, мати змогу допомагати батькам-пенсіонерам. Вони потребували постійного лікування. В прошлому році і мама хворіла, і тато, я їздила до них… Навіть, коли я працювала, моя робота не була спрямована на проведення якоїсь підривної діяльності, бо це не було пов’язано з тим. Нашкодити економіці України, навіть своєю діяльністю – я не мала змоги цього… Пан прокурор такий строк вимагає, що це?! Я так вважаю, що це не є правильним і вірним. Тому я ще раз хочу на цьому наголосити, я ніякої підривної діяльності не проводила, — говорила Незленнікова.
Жінку затримали у Львові у квітні цього року і вручили підозру в державній зраді. Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії вона приїхала у своє рідно місто Кам’янське Дніпропетровської області (попередня назва — Дніпродзержинськ), тому що помер її рідний батько. Після 24 лютого Незленнікова вже не змогла повернутись в окупований Крим, і знайшла рішення — втікати через кордон з ЄС на Львівщині до Польщі, а потім через Білорусь до Росії. У дорозі до Варшави жінку затримали на українській митниці.
«При митному огляді був паспорт громадянки Росії, тоді потім визвали якихось співробітників», — підтвердила вона на допиті.
У підготовчому засіданні обвинувачена просила слухати справу на її малій батьківщині:
— Чи є можливість, щоб передати розгляд «діла» в Дніпро? По-перше, в мене там батьки, щоб це було ближче до дому свого. Ну і, це дуже далеко, я тут одна перебуваю і не маю можливості якісь передачі… Якщо є така можливість.
Втім, у червні справу передали для розгляду по суті в Галицький районний суд Львова. Після цього адвокат Валерій Кушнір ще звертався до Верховного Суду, аби змінити місце розгляду справи. Він просив скерувати матеріали до Шевченківського суду міста Києва. Захисник посилався на норму закону, що справи, які підсудні судам на території АР Крим та міста Севастополя, повинні розглядатися одним з районних судів міста Києва. Однак Верховний суд відмовив, спираючись на недавнє положення КПК про те, що під час воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування.
Незленнікова – уродженка міста Кам’янське Дніпропетровської області, але ще задовго до анексії, з 1987 року, проживала в Криму, у Сімферополі. Спочатку працювала у проектному інституті інженером. Вже потім заступником начальника управління торгівлі та побутових послуг Мінекономіки.
Коли в 2014-му прийшла російська влада, Незленнікова обійняла посаду заступника начальника управління незаконно створеного «Міністерства промислової політики Республіки Крим». У тому ж році Незленнікова успішно пройшла курс в Російській академії народного господарства та державної служби при президентові РФ.
У 2020-му жінка отримала нагороду від окупаційної влади: «За многолетний добросовестный труд, высокий профессионализм и в связи с Днем работника торговли наградить медалью «За доблестный труд» Незленникову Татьяну..».
Обвинувачена працювала в «міністерстві» до квітня 2021-го, а потім вийшла на пенсію.
Якщо у попередніх судових засіданнях Незленнікова неодноразово намагалась пояснити суду свою позицію, то на власному допиті була небагатослівна. Скористалась правом не свідчити проти себе і відмовлялася відповідати на уточнювальні запитання прокурора.
- Ви вважаєте правильним те, що Крим був анексований РФ? — перепитав прокурор.
- Це не стосується справи, я вважаю, — обурювалась обвинувачена, а її захисник попросив суд зняти це питання.
За період із 2017 по 2022 роки, Незленнікова 12 разів перетинала кордон України тимчасово непідконтрольною територією — 7 разів через пункт пропуску в Чонгарі, і 5 в Каланчаку на Херсонщині. Для в’їзду використовувала український паспорт, хоча також оформила громадянство держави-агресора.
«Отримала паспорт громадянина Російської Федерації і підтвердила свою готовність служити державі, яка анексувала суверенну і недоторканну територію України» — написано в обвинувальному акті.
Саме цей паспорт вилучили в жінки під час обшуку 14 квітня 2022 в готелі «Leotel», куди її поселили працівники СБУ.
— З якою метою ви отримали російський паспорт і коли це було? — запитав прокурор.
— Отримала в 2014 році, 10 квітня. Бо я там жила і працювала, у мене там була робота і було де жити. В Україні у мене не було роботи і не було де жити, — відповіла Незленнікова.
На всі подальші запитання Незленнікова не відповідала, користуючись ст. 63 Конституції Україні.
Адвокат просив виправдати Незленнікову, кажучи, що обвинувачення є вигадкою і припущенням.
«Незленнікова з 10 квітня 20214 року є громадянкою РФ з усіма правами та обов’язками, тому не може бути суб’єктом злочину передбаченого ст. 111 КК України», — сказав Кушнір.
Закон передбачає, що однією з підстав втрати громадянства України є добровільне набуття громадянства іншої держави. Проте Незленнікова заяви про вихід з українського громадянства не подавала. Вона та інші чиновники-перебіжчики в окупованому Криму свого часу були визнані громадянами Росії автоматично. Таке набуття російського громадянства на тимчасово окупованій території Україною не визнається.
В Україні створять реєстр головних державних зрадників, - НАЗК
Немає часу займатися зрадниками: Президент позбавив звань двох генералів
СБУ і Офіс Генпрокурора розслідують дії ДБР зі знищення секретних матеріалів
В Іспанії затримали блогера Анатолія Шарія, якого підозрюють у державній зраді