З-поміж 43-х ушпиталених з інфарктом через 14 років живе лише один, урятований бджоловжалюванням

"У мене стався інфаркт у 2009 році, - розповів журналісту DailyLviv.com львів'янин Олег Мельник (прізвище змінено з етичних міркувань). - У стаціонарі три рази забирали мене в реанімацію. Пролежав в реанімації майже три тижні. Ледве вижив. Загалом лікувався два місяці. Зі мною лежало багато хворих, майже половина з яких також хоч по разу побувала в реанімації. 

Я дуже люблю спілкування, з усіма пацієнтами-інфарктниками перезнайомився, взяв їхні адреси, телефони. Ми підтримували зв'язки між собою, вітали один одного зі святами, особливо з нашими днями народження. Всіх їх - без винятку - я завжди запрошував на бджоловжалювання. Розповідав про свій досвід успішної постінфарктної реабілітації завдяки бджоловжалюванню. Вони ж казали, що їм досить щороку бодай один раз лягти під крапельницю. 

Після 2009 року всі ці чоловіки згодом отримали другий, третій інфаркти і померли. Кілька останніх - недавно. Наймолодшому з них у 2009-му було 29 років. Усього їх було сорок два - нікого у 2023-му немає. 

Мені дуже шкода, що так сталося і ніхто з них не дослухався до моєї поради. Можливо, тому, що не бачили перед собою зблизька живого прикладу зцілення як це ще раніше поталанило побачити мені, коли я став зятем.

На початку 80-х років минулого століття брадікардія довела мого тестя до 20-30 ударів серця на хвилину. Коли йому виповнилося 45 років, лікарі сказали, що довше чекати вже не можна - треба робити операцію на відкритому серці, ставити кардіостимулятор, щоб він електричними імпульсами змушував серце битися швидше. Лише так з'явиться шанс жити ще рік-два. Коли ж батарейка вичерпає свій запас енергії, необхідно буде знову відкривати грудну клітку, щоб замінити батарейку. Однак кардіохірург при цьому попередив рідних про більшу небезпеку для тестя: через слабке здоров'я його організм навряд чи переживе навіть першу операцію. 

Тесть пороздумував-порозмірковував - і відмовився від операції. Хтось з його знайомих тоді розповів, що у Львові є лікар, який може допомогти навіть у такому майже безнадійному випадку. Знав правду чи обнадіював так тестя той чоловік, невідомо. Але після цього тесть знайшов апітерапевта і фітотерапевта Івана Йосиповича Пилипчука, який тоді працював у Центральній транспортній лікарні, що називали залізничною.

Лікар дав йому рекомендації щодо харчування, а також різні цілющі трави, настоянки і відвари яких треба споживати за його рекомендаціями, і розпочав бджоловжалювання. Вже після двомісячного(!) лікування у тестя почали відновлюватися нормальні серцебиття і артеріальний кров'яний тиск. Згодом я сам йому неодноразово вимірював артеріальний кров'яний тиск і серцевий ритм: у середньому 130 на 80 або 90 мм ртутного стовпчика і 70-75 ударів серця за хвилину. Це було майже дивом.

Тесть помер у віці 91 років. Через 40 років після того, як він майже приреченим на смерть прийшов на бджоловжалювання. Лише два останні роки він вже не ходив на апітерапію - йому фізично було важко вирушати в дорогу. Але до 89-річного віку він профілактично проходив курс бджоловжалювання раз або два щороку.  

Ось чому, коли я у 2009 році виписався з лікарні після стандартного постінфарктного лікування, то одразу пішов до Івана Йосиповича Пилипчука. А тоді для мене було важко пройти навіть кілька кроків - не десятків чи сотень. Лікар розписав мені харчування: докладно роз'яснив-уточнив рекомендований у лікарні 10-й номер дієти для таких хворих, як я. Паралельно одразу ж почав, як кажуть, ставити бджоли. Я ходив на бджоловжалювання впродовж двох років. Тричі на тиждень. В середньому одержував по 45-50 бджоловжалювань за тиждень. Повністю одужав, підтверджують кардіологи.

Щороку я обстежуюся у кардіолога і роблю кардіограми. У 2023-му також робив. Лікарка запитує: "А чому у вас тут записано, що був інфаркт? Кардіограма зазвичай показує, якщо був інфаркт, а ваша - не показує". Робили ехограму. Ехограма теж не показує, що був інфаркт. Ніяких рубців - нічого немає. Тобто моє серце відновилося повністю.

Таке одужання могли мати мої знайомі кардіопацієнти з 2009-го року. Якщо не всі, то більшість - стовідсотково. Я - не щасливчик. Просто послухав свого серця, того, що воно хоче. І розуму - того, що бачив на власні очі. З цієї ж причини - що я останній, 43-й, не хочу, щоб було назване моє прізвище. Досить робочого аудіозапису, який я дозволив вам зробити. Можливо, років через 20-ть я розповім про бджоловжалювання ще більше. Продовжую раз на рік підтримувати свій організм одним курсом. Приклад тестя наслідую". 

Читайте на цю тему:

Як бджоли на Львівщині витягнули хвору після інфаркту

Бджоловжалювання замість стентування: айтівець у Львові витягнув щасливе жало

Перелік хвороб з показами для бджоловжалювання збільшується, – львівський лікар

Скаржилася на зубний біль і біль щелепи, а з'ясувалося - інфаркт: історія порятунку

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook