11:40 16 грудня 2019 р.
Чотири роки пані Надія приймала гормони через гіперфункцію щитоподібної залози. Бджоловжалювання допомогло відмовитися від медикаментів і нормалізувало роботу ендокринної залози.
Про це пані Надія розповіла «Щоденному Львову».
- Я була на гормонах. Тіло було надуте, як губка, а обличчям нагадувала тих жінок, що п’ють. Хоча я взагалі не вживаю алкоголю. Важила 113 кілограмів. Моя щитоподібна залоза виробляла гормонів Т3 і Т4 вдвічі більше за норму, а тиреотропного гормону, який продукує гіпофіз, було менше, ніж 0,005 мкМЕ на мілілітр. Це при нормі – 0,4-4,0 мкМЕ на мілілітр, - згадує пані Надія.
За її словами, вона була дуже ослабленою.
- Піт тік градом при найменшому навантаженні, серцебиття було таке, що тремтіли руки, мала задишку. Прокидалася зранку, лежить тискомір, міряю пульс - 103 удари на хвилину. Потім дійшло до 110, - розповідає пані Надія.
Але вперше до лікаря-апітерапевта Івана Йосиповича Пилипчука пацієнтка потрапила не зі скаргами на гіперфункцію щитоподібної залози, а з болями в спині і затерпанням рук.
- Це було 2014 року. У мене велася будова, натягалася цегли, розчину і дуже терпли руки. Я серед ночі вставала і махала руками, щоб поліпшити кровообіг. Зранку треба було з півгодини розминати руки, аби змогти щось взяти,- каже пані Надія.
Спочатку Іван Йосипович Пилипчук, за словами пані Надії, ставив бджоли на поперек і спину.
- Як нині пам’ятаю, одного разу він десь вгорі поставив мені ті бджілки. Я дійшла до брами і відчула тепло у великих пальцях рук, які були постійно затерплими, онімілими. Коли я ходила трохи на масажі, то на якийсь період, до місяця часу, могло щось трохи попустити. Але такого ефекту, як від бджіл, не було. Донині бачите, які в мене руки. Тепленькі,- розповідає пані Надія.
І додає про ефективність лікування:
- Коли я ходила на бджоли, то ми якраз клали бруківку на подвір’ї. Я не знаю, скільки я тих тачок перевозила і цілий КамАЗ піску розкидала по цілому подвір’ю.
Після результативного лікування опорно-рухового апарату пані Надія попросила Івана Пилипчука допомогти їй нормалізувати дисфункцію щитоподібної залози.
- Навесні в мене, через проблеми зі щитоподібною залозою, повіка лівого ока запалилася так, що вона стала бордово-червоною. Я без окулярів темних взагалі не ходила, - згадує пані Надія.
За її словами, лікар ставив їй бджоли безпосередньо на повіку і на обличчя.
- Я думала, що від ужалювання буду спухати. Але Іван Йосипович ставив бджоли на такі акупунктурні крапки, які не давали припухлості. Уже після першого курсу гормони Т3 і Т4 внормувалися, а тиреотропного гормону, який виробляє гіповіз, уперше за всю історію хвороби стало більше. У мене він був менше 0,005 мкМЕ на мілілітр, а вже є 0, 115тисячних. Це ще не норма. Але результат дуже добрий. Зараз серцебиття - 77-80 ударів на хвилину. Максимальний тиск був 150. Тепер - до 130 і менше. Спати почала,- підсумовує пані Надія.
Вона каже, що припинила вживати гормони чотири року тому. А відтоді - навесні і восени -приймає по два курси бджоловжалювання.
Пані Надіія порадила своєму чоловікові, професору-математику, коли у нього виникли проблеми зі здоров'ям, також вдатися до методу бджоловжалювання.
Нагадаємо, що польська творча група зняла документальний фільм про сучасну історію апітерапії у Львові. Головний герой картини - апітератевт з майже 40-річним стажем лікування пацієнтів бджоловжаленням Іван Пилипчук. Цей фільм продубльований також англійською і німецькою мовами.