Львівські тележурналісти звернулися з відкритим листом до Прем’єра й керівництва НСТУ

Колектив філії ПАТ НСТУ (Національна суспільна телерадіокомпанія України) «Львівська регіональна дирекція» оприлюднив ухвалений на загальних зборах 2 серпня лист-звернення прем’єр-міністрові України Володимиру Гройсману, голові Державного комітету з телебачення і радіомовлення України Олегу Наливайку, голові наглядової ради ПАТ НСТУ Тетяні Лебедєвій, голові професійної спілки працівників культури України Людмилі Перелигіній з указанням неоднозначних і загрозливих, на їх погляд, тенденцій, які прослідковуються останнім часом у практиці керівництва ПАТ НСТУ. У зверненні зазначено:

«У час, коли в країні активно впроваджуються процеси децентралізації, підтримується ініціатива місцевих громад та об’єднань, у системі ПАТ НСТУ спостерігається прагнення вибудувати жорстку вертикаль з максимальним урізанням прав та ініціатив регіональних філій. Інколи це спричиняє абсурдні ситуації, за яких філії змушені узгоджувати з центром питання придбання канцтоварів, не кажучи вже про речі значно важливішого (у технологічному сенсі) порядку.

Таким же чином, – централізовано, за вказівкою з Києва, – з місяця у місяць систематично зменшується фонд зарплат для працівників регіональних філій. Це при тому, що у штаті, зокрема, львівської філії, майже 40 відсотків працівників офіційно мають тарифні оклади, менші за розмір мінімальної заробітної плати або у межах мінімальної заробітної плати. Щоб виконувати постанови Кабінету Міністрів про встановлення мінімальної зарплати на рівні 3200 гривень, у філії змушені вишуковувати кошти у межах щомісяця танучих ресурсів. Секвест фонду зарплати у компанії у першому півріччі 2017 року становив від 120 до 300 тисяч, залежно від місяця. У результаті маємо такі показники: середній оклад нежурналіста у філії «Львівська регіональна дирекція» – 3553 гривень, журналіста – 5572 гривень (середня зарплата по Україні, для порівняння, – 7500 гривень).

За таких обставин говорити про передбачені законодавством, відомчими документами доплати та винагороди за інтенсивність, матеріальні допомоги для оздоровлення тощо не доводиться. До того ж, філії позбавлені права самостійно розпоряджатися ними ж заробленими коштами (які раніше використовувалися як преміювання для кращих працівників та заохочення для подальшого залучення коштів).

 З огляду на викладене особливо цинічним виявилося повідомлення про преміювання членів правління та голови ПАТ НСТУ за результатами роботи у другому кварталі цього року. Шокують не лише суми (від 86 тис. до 113 тисяч гривень на особу), але й контекст. Буквально за кілька тижнів до преміювання лобісти від ПАТ НСТУ вимагали від Верховної Ради ухвалення поправки до Держбюджету, яка б передбачала дофінансування ПАТ на 428.297,4 тисячі гривень. Ми, звісно, за те, аби ПАТ НСТУ належно фінансувалося державою, але чи морально вимагати додаткових коштів і водночас виплачувати захмарні преміальні топ-менеджменту?

Запитання виникають і щодо обґрунтування таких високих премій. Голова і правління фактично відпрацювали станом на кінець другого кварталу місяць, від сили півтора. За цей час регіональні філії не дочекалися ні концепції майбутнього НСТУ, ні сіток мовлення, ні структури. Найбільш важливі рішення у Києві ухвалюють підкилимно, час од часу оприлюднюючи їх між рядків у новинах другорядного характеру. До прикладу, стратегеми змін на Українському радіо викладені не у розпорядженнях, наказах чи рішеннях керівництва, а в… інтерв’ю пана Дмитра Хоркіна. Натомість невизначеність структури є елементом шантажу щодо найбільш «неслухняних» підрозділів: їм малюють перспективи перетворення у бюро, натомість обіцяючи лояльним статус хабів. Бо принципи формування таких підрозділів є також досі незрозумілими для працівників системи.

Виходячи з багатолітнього досвіду роботи у телепросторі України (2017-го Львівському телебаченню виповнюється 60 років), ми не можемо зрозуміти, як досвід мовлення у найскладніші періоди вітчизняної історії, в умовах прикордоння, надзвичайно багатої палітри подій (політичних, економічних, соціальних, культурно-мистецьких тощо), може цілковито ігноруватися новим керівництвом у столиці. Тим паче неприпустимою є перспектива абсолютної маргіналізації телевізійної Львівщини шляхом руйнування потужного виробничо-технічного комплексу, професійного та досвідченого колективу і перетворення його на сіру, безлику структуру для сервільних забаганок центру.

Просимо вас, людей, без сумніву, компетентних та відповідальних, ба більше, – зацікавлених у розвитку українського суспільного телебачення, вплинути на ситуацію, що склалася, у межах своєї відповідальності, аби не допустити незворотного руйнування системи з усіма наслідками, які слід очікувати у випадку збереження статус кво».

Текст цього відкритого листа опублікували сьогодні, 3 серпня, в київському часописі «День».