Львів прощається з молодшим лейтенантом 132-го окремого розвідувального батальйону Віталієм Нікітчуком (доповнено)
16:14 27 вересня 2023 р.
У четвер, 28 вересня, Львів попрощається з військовослужбовцем Віталієм Нікітчуком, який загинув від рук російського окупанта, захищаючи Україну.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише Dailylviv.com.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону військовослужбовця розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі.
Біографічна довідка захисника
Віталій Нікітчук (20.07.1987-22.09.2023). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 99 міста Львова. Здобув вищу освіту за спеціальністю «Соціологія» в Інституті гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка».
Закінчив кафедру військової підготовки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Обіймав посаду супервайзера на одному із місцевих підприємств. Захоплювався футболом: брав активну участь у численних спортивних змаганнях. Обожнював проводити час із дітьми, був надзвичайно позитивною людиною і мав широке коло друзів.
Молодший лейтенант. З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив державу на південному напрямку у лавах 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Віталія Нікітчука залишилися бабуся, батьки, дружина, двоє дітей, брат та тесть з тещею.
У рідному університеті згадують про свого випускника як про надзвичайно світлу й добру людину. Доцентка кафедри соціології та соціальної роботи ІГСН Мар’яна Школяр розповідає, що Віталій був одним з тих, про кого кажуть: «На фронт йдуть найкращі».
«Мені випала честь бути викладачкою Віталія Нікітчука та мати спогади про спільне університетське життя. Досі пам’ятаю нашу кафедру соціології та соціальної роботи на вулиці Квітневій, групу, в якій навчався Віталій, і його – статного, розумного, дотепного хлопця, в якому поєднувалися, з одного боку, виваженість, серйозність, а з другого – унікальне вміння пожартувати в потрібну хвилину, розрядити часом нелегке студентське повсякдення смішним коментарем, розвеселити аудиторію і викладача. Тепло стає від цих спогадів, ностальгічно й гірко водночас… Ніби це було в іншому житті, – зауважує Мар’яна Школяр. – Віталій був людиною порядною, цілісною, з власною позицією і ціннісним стрижнем. Він загинув, залишаючись тим, хто ціною власного життя врятував бойових побратимів, бо був їхнім командиром, людиною гідності та честі. Але герої не вмирають, вони живуть, допоки спогади про них живі.
Низько хочу вклонитися батькам Віталія і розділити бодай частку того нестерпного болю втрати, міру якого навіть важко собі уявити... Маю честь працювати в одному інституті з мамою Віталія – Оксаною Ярославівною. Знаючи маму, розумію, чому Віталій той, кого називають «найкращим». Він завжди буде для нас – його викладачів, однокурсників, друзів, рідних – живим у спогадах, справжнім, добрим, веселим, дотепним і молодим. Вічна слава і пам’ять Герою!».
З Мар’яною Малачківською Віталій познайомився ще під навчання в школі. Згодом вони обоє вступили до Львівської політехніки.
«Зі школи пам’ятаю Віталія світленьким, виваженим і завжди усміхненим хлопцем. Був дуже швидкий. Мало хто міг його випередити на шкільному подвір’ї. Пристрасть до руху він зберіг і в університетські роки. Футбол був його стихією. Віталій був надзвичайно добрий, щирий і справжній. Це велика честь знати його й обов’язок з безмежною вдячністю берегти пам’ять про Героя», – зазначила Мар’яна Малачківська.
Завтра Львів прощатиметься з бойовим медиком 103 бригади тероборони Дмитром Мілосердовим
Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook
