Кому українська мова стала ріднішою: у центрі, на півдні й сході країни

За останнє десятиліття спостерігається стала динаміка зростання кількості тих, хто вважає українську мову рідною: з 57% у 2012 році до 76% у 2022 році. Російська мова за 10 років втратила з 42 до 20%. 

Про це повідомила соціологічна група "Рейтинг", пише Dailylviv.com.

У цій динаміці слід звернути увагу на дві тенденції. Перша: помітні зміни у мовній самоідентифікації відбулися між 2012-2016 роками. Одними з ключових причин стали: а) реакція суспільства на експерименти тодішньої влади у мовній політиці;  б) події Революції Гідності; в) агресія Росії проти України у 2014 році і тимчасова окупація Криму та окремих територій Донецької і Луганської областей. Друга: позитивна динаміка у самоідентифікації відбулася за рахунок зміни ставлення до української мови у центрі, а також на півдні й сході країни.

Водночас, практичний бік справи має дещо інший вигляд: мовна самоідентифікація і мова в побуті – це дві різні площини. Можемо констатувати стале зменшення російськомовного сегменту українців: у 2012 таких респондентів було близько 40%, наприкінці 2021 – 26%, а на початку війни – 18%. Натомість, «перетікання» російськомовних відбувається у сегмент «двомовних» (з 15 до 32%). Кількість тих, хто постійно користується лише українською мовою вдома, зросла незначно - з 44% до 48%.

Процес переходу на іншу мову спілкування не є одномоментним і потребує певної адаптації. Сьогодні важливо, що дві третини тих, хто користується двома мовами у побуті, готові найближчим часом перейти винятково на українську. Серед російськомовних – таких третина.

Безпрецедентне єднання суспільства на тлі війни різко вплинули і на ставлення до статусу мови: сьогодні абсолютна більшість (83%) за те, щоб українська була єдиною державною мовою в Україні. Така думка домінує в усіх макрорегіонах, вікових і мовних групах. З іншого боку за надання державного статусу російській мові до війни виступали майже чверть, а сьогодні – лише 7%. У мирний час за надання статусу державної російській мові традиційно виступали мешканці півдня та сходу. Але навіть у цих регіонах таких було лише третина, а сьогодні їх кількість зменшилась майже вдвічі.

Мова є швидше регіональною особливістю, але не способом мислення. Для прикладу, у грудні 2021 року серед двомовних Росію агресором вважали 65%, а серед російськомовних – половина. Водночас, у сегменті україномовних кожен десятий мав проросійські погляди. Прихильність до Росії визначалася не стільки мовою спілкування, скільки політичними поглядами та впливом пропаганди і коригувалася з рівнем підтримки проросійських партій (ОПЗЖ, Наші, Шарій).

Сьогодні більшість (67%) вважають, що ніяких проблем між україномовними і російськомовними громадянами в Україні не існує. 19% вважають, що мовна проблема є, але вона не настільки важлива. Лише 12% вважають, все ж, що це питання є загрозою для внутрішньої безпеки. Важливо, що тези про наявність проблеми у мовній сфері є популярними не серед російськомовного населення, а саме у західних регіонах, де українська домінує в усіх сферах. Важливо, що згідно з попереднім дослідженням, лише 2% українців вважають, що Росія прийшла захищати російськомовних громадян України – цей міф українці не прийняли.

Підсумовуючи результати цього дослідження, можна зробити кілька висновків.

Рівень мовної самоідентифікації українців стабільно зростає. Війна, як виклик для всього суспільства, лише прискорить цей процес. Українська мова як один з наріжних каменів державності сьогодні лише зміцнюється і лінії протистояння у цьому питанні зникають.

Перехід на українську у побуті відбувається еволюційно. Руйнування міфу про «братній народ», ізоляція Росії від світового культурного та інформаційного контексту лише сприятимуть його пришвидшенню в українському суспільстві.

«Мовна проблема» і намагання розпочинати дискусії навколо цієї теми не мають підтримки у більшої частини населення. Ця проблема носить суто політичний і частково локальний характер. Попри це, більшість громадян, незалежно від мови спілкування, усвідомлюють, що у нас один спільний ворог – Росія, яка намагається знищити нашу державність. Найбільш постраждалими від дій агресора є саме російськомовні міста сходу. 

У лавах Збройних сил України поруч воюють україномовні і російськомовні, які об’єднані єдиною метою – перемогою над ворогом. Після перемоги можна очікувати продовження змін у мовній самоідентифікації громадян та розширення сфери використання української мови у всіх сферах.

Українська мова матиме законодавчий захист в ЄС

Час найвищий: Львівщина заохочує відмовлятися від мови окупантів

У Львові внутрішньо переміщених осіб навчатимуть української мови

Перше богослужіння українською мовою відбулося у храмі Люблінського католицького університету

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook