Чому львівська монахиня увірувала у Божу комаху

Монахиня розповіла журналістці Dailylviv.com, що вперше прийшла в кабінет лікаря-апітерапевта з побічними наслідками після важкої крупозної пневмонії.

- У мене була дуже складна крупозна пневмонія, після якої різко збільшилася вага, почалися прояви остеохондрозу, виріс цукор у крові. Якщо до хвороби я важила 60 кілограмів, то після лікування в лікарні, де перебувала майже місяць, стала важити 95. Аналіз на глікований гемоглобін показав високий цукор - 10%, тоді як норма становить 4-5,6%. Після обстеження лікарі поставили діагноз - діабет другого типу, - розповідає сестра Анна.

34-річна монахиня Анна несподівано занедужала серед літа. У неї підвищилася температура, а за кілька днів щез голос. 

- Викликали карету швидкої допомоги, але лікарі медикаментозними засобами не могли збити температуру. Клінічна картина, якщо її зіставити з тим, що ми знаємо про ковід, нагадувала симптоми коронавірусу. Мене забрали в лікарню і там рятували важкими антибіотиками та гормонами. Тому й таку велику вагу набрала. Через місяць мала уже понад 80 кілограмів, а потім ще додала у вазі, - згадує монахиня. 

Після лікарні ще кілька місяців сестра Анна вживала фармацевтичні препарати, але все одно почувала себе дуже хворою людиною.

- Була сильна слабкість. Звичайні побутові справи потребували великих зусиль, важко було навіть звично рухатися, - розповідає вона.

Щоб скинути вагу, сестра Анна почала відвідувати фітнес-центр. Записалася у секцію на плавання. 

- Саме тренерка з плавання, коли побачила мій стан, то порадила звернутися в клініку, де багато хвороб лікують бджоловжалюванням. Про результати такого лікування вона знала з власного досвіду. У тренерки був тромбоз підключичної вени. Вона розповідала, що після падіння в душі у неї виникла величезна синьо-чорна гематома з підшкірними гулями на правому плечі. Медикаментозне лікування – ін’єкції, препарати для розрідження крові - давали лише тимчасове поліпшення. Тому шукала альтернативні методи лікування і якраз бджоловжалювання допомогло. Зустрічаю зараз пані Наталію в клініці Пилипчука - вона і далі, але тепер уже профілактично, приймає курси апітерапії. Каже, що за 13 років, відколи травмувалася, не було рецидивів хвороби, - коротко переповідає монахиня історію знайомства з бджоловжалюванням за розповідями тренерки з плавання.

На скарги монахині лікар-апітерапевт Іван Пилипчук відреагував обнадійливо: у клініці проходили лікування пацієнти з такими діагнозами, і воно закінчувалося з позитивними результатами.

- Перший етап мого лікування складався з трьох курсів бджоловжалювання, які тривали 15 тижнів - по три сеанси щосім днів, - розповідає сестра Анна. - Після цього лікар порадив зробити перерву на кілька місяців і потім сеанси апітерапії повторили. Уже під час першого курсу я відчула поліпшення загального стану. За пів року вага зменшилася на 25(!)  кілограмів, нормалізувався цукор у крові.

Загалом, за словами сестри Анни, лікування бджоловжалюванням тривало два роки. Паралельно, за рекомендацією лікаря Івана Пилипчука, монахиня перейшла на безвуглеводну дієту. 

 - Відмовилася від борошняних виробів, цукру. І дотепер дотримуюся цього правила. Споживаю альтернативну їжу. Наприклад, замість хліба - їм хлібці. Але не щодня. Чорним шоколадом можу поласувати. Хоча намагаюся цього не робити. Надаю перевагу салату, яйцям, сиру, зелені, - перелічує продукти свого здорового харчування сестра Анна.

За два роки лікування бджолами сестра Анна повернула собі здоров'я і фізичну форму, які втратила за місяць хвороби на крупозну пневмонію. І на цьому в історії її одужання можна було б покласти крапку.

Але за два наступні роки вона змушена була повернутися в апітерапевтичну клініку - вже з іншою недугою. На переконання Анни, її спровокувала важка стресова ситуація.

- Важко захворіла мама. У неї була невиліковна хвороба - бічний аміотрофічний склероз. Англійський фізик-теоретик Стівен Гокінг був найвідомішим у світі хворим, який чи не найдовше боровся з цією недугою. Моя мама була на апараті штучного дихання майже рік. Я тоді дуже нервувала, покинула роботу. День і ніч доглядала маму. Про своє здоров'я зовсім не дбала, - розповідає монахиня.

Коли мама померла, сестра Анна через загальну слабкість вирішила пройти контрольний медичний огляд. 

- Ультразвукова діагностика показала динамічний ріст вузлів у моїй щитоподібній залозі. Думаю, нервова ситуація це спровокувала. Що три місяці я робила контрольні УЗД, але вони не додавали оптимізму. Вузли постійно збільшувалися. Їхніх розмірів я не пам'ятаю, але вони були настільки критичними, що лікарі скерували мене на пункцію щитоподібної залози. Тоді тато сказав: "Аню, йди до Івана Йосиповича Пилипчука. Бо то не лікується, немає ради", - розповідає сестра Анна.

Монахиня добре запам'ятала прогноз лікаря-апітерапевта, який він зробив на початку лікування щитоподібної залози: "Побачите, ріст вузлів зупиниться, вони трансформуються в кисти".

- Я ходила на сеанси апітерапії також тривало - три курси поспіль, потім зробила перерву і ще стільки ж часу знову приймала бджоли. На контрольній ультразвуковій діагностиці за рік була подивована і сама, і лікарі, які мене обстежували. Вузли перетворилися на затверділі кисти, - згадує сестра Анна.

Крім проблем зі щитоподібною залозою, після маминої смерті, у монахині почалися прояви гіпертонії. З’ясувала це випадково, коли одного разу їй стало зле. Кров'яний тиск сягав позначок 160 на 90 мм ртутного стовпчика.

- Кардіолог призначив мені препарат для зниження тиску - ”Берліприл”. Щоправда, вживала я його епізодично, вранці. Огляд в окуліста показав також зміни судин в сітківці ока - як наслідок підвищеного тиску. Але я, не чекаючи розвитку хвороби, вже тоді почала ходити на сеанси бджоловжалювання. Орієнтовно за рік артеріальний тиск нормалізувався і стабілізувався дотепер на позначці 130 на 80 мм рт.ст. Коли торік була на прийомі в кардіолога, запитувала, чи не треба вживати якісь препарати. Він без тіні сумніву відповів: "Нічого не треба", - розповідає сестра Анна.

10 років тому, коли сестра Анна вперше переступила поріг клініки нетрадиційної медицини, вона була не сама: на прийом прийшов також її батько. У нього був, як кажуть, букет хвороб: аденома простати, гіпертонія, високий холестерин і проблеми зі серцем - розширення аорти.

- Оперувати аденому простати, на яку батька скеровували лікарі, він не хотів - боявся і хірургічного втручання, і його наслідків. Він вважає, що ліпше ходити на бджоловжалювання. Відтак раз на рік робить онкомаркери і два рази - УЗД. Зараз стан у 67-річного батька немає проблем з аденомою простати і з гіпертонією, як і у мене - зі щитоподібною залозою і з тиском. Холестерин - у нормі. Усі негативні процеси, що прогресували, зупинилися, - каже монахиня.  

За словами сестри Анни, батько, як за годинником, відвідує лікаря-апітерапевта двічі на рік. Курси тривають по 5 тижнів. Вона також уточнює, що по 2-3 курси бджоловжалювання поспіль, як це робила вона, батько не приймав.

“Я також, уже профілактично, двічі на рік відвідую сеанси бджолотерапії. Можна сказати, вона стала моєю майже другою релігією. Недарма ж віками кажуть, що бджола - Божа комаха”, - підсумовує сестра Анна.

Методику бджоловжалювання Івана Пилипчука використовують його учні і колеги в Україні, Польщі, США, Канаді.

Перелік хвороб з показами для бджоловжалювання збільшується, – львівський лікар

Поляки зняли фільм про першого львівського апітерапевта

Львівський метод бджоловжалювання продублювали німецькою мовою (відео)

Хворих, які отримали велику дозу радіації, у Львові рятували бджолами

Жало лікувальної бджоли не можна виймати ще 20 хвилин, - лікар

Львівський апітерапевт повідомив, які бджоли лікують найефективніше