11:54 29 травня 2020 р.
Відео:
21(!) день - без сну і 40 тисяч грн - на вітер. Таким був апогей хвороби 55-річного Павла Брошка. Лікарі поставили йому діагноз - протрузія міжхребцевих дисків. Чоловіка до повноцінного життя повернула нетрадиційна медицина.
Хвороба розвивалася поступово, роками, розповів “Щоденному Львову” Павло Брошко.
- Спочатку був біль. Коли нахилявся над умивальником чистити зуби, то поперек мене не тримав. Мусив притримувати його руками. Так боліло. Років п'ять це тривало. Один раз на місяць, коли повертався додому із заробітків, звертався до масажиста. Він мене розтягував, розминав і трохи попускало. Але різкий рух чи неправильне підняття чогось важкого знову давали загострення. Одного разу їхав машиною - і як схопило між Пустомитами і Львовом, то не міг ані рукою перемкнути коробку передач, ані ногою на педаль натиснути. Так і їхав на одній передачі на Сихів, де живу, не перемикаючись, - згадує пан Павло.
За словами Павла Брошка, коли терпіти була несила, син відвіз його до невропатолога.
- Я зробив на вулиці Некрасова МРТ, потім комп’ютерну томографію. Діагностика показала десятиміліметрову килу. Потім на Новому Львові струмом перевіряв нервові закінчення. Бо нога ліва почала всихати. Як казали лікарі - не було нормального кровопостачання та іннервації (постачання органів і тканин нервами, що забезпечують їхній зв'язок зцентральною нервовою системою (ЦНС) - ЩЛ), - розповідає Павло Брошко.
Після безрезультатного лікування таблетками й ін’єкціями невропатолог скерував чоловіка до нейрохірурга.
- “Різати”,- були його категоричні слова. Я відмовився. Хоча почувався все гірше і гірше, бо після консервативного лікування додалися нові проблеми: шлунок почав боліти, тиск підскочив. То було нестерпно. Дійшов до такого стану, що 21 день не спав, здавалося, жодної секунди. Таке враження було, що нога пішла під себе - не сісти, не лягти, - згадує пан Павло.
До нетрадиційної медицини Павло Брошко не вдавався, хоча давно знав лікаря-апітерапевта Івана Пилипчука: возив до нього на лікування свого знайомого і його дружину. Але з іншими хворобами.
- Про бджоловжалювання, якось, не думав. Знайома зателефонувала і запитала, чого не підеш? А я вже ні в що не вірив, - зізнається пан Павло.
Та коли прийняв 10 сеансів, згадує чоловік, то почав відчувати поліпшення.
- Може, запрограмував себе на результат? Але в невропатолога, чомусь, ніяке програмування не спрацьовувало, - жартує нині пан Павло.
Коли згадує про перші результати бджоловжалювання, то дотепер дивується їхньому ефекту.
- Я - до апітерапії - ніг не чув. Сидів у теплій нагрітіій хаті у грубих шкарпетках, але ноги були як лід. Після бджіл чуєш приплив тепла: від поясниці до самих кінчиків пальців. Спати почав нормально, - перелічує позитивну симптоматику Павло Брошко.
Після двох курсів лікування минулого року, які тривали 10 тижнів, чоловік повернувся до роботи і повноцінного життя.
- Міг вже сходами підніматися на десятий поверх і щось нести. Нога відновилася цілковито. Імунітет раніше був нікудишній. А я торік жодного разу не звернувся до спеціаліста “вухо-горло-носа”. Стриманішим став. Нерви підлікував, - перелічує результати апітерапії пан Павло.
Окрім бджоловжалювання, за рекомендацією лікаря-апітерапевта Івана Пилипчука, який у молодості багато років займався вільною боротьбою і був кандидатом у майстри спорту, Павло Брошко виконує комплекс вправ.
- Роблю вправи щодня. Іван Йосипович Пилипчук каже: “Не треба бути Шварценегером, але рухатися треба”. Щодня перед роботою, за будь-якої погоди, 25 хвилин присвячую фізкультурі. Роблю випади на лівій і правій ногах, розтяжки, “планку”, відтискання. Раніше - до апітерапії - не міг жодного разу це зробити,- зазначає Павло Брошко.
Однак хронічна хвороба, за словами пана Павла, не минає цілком без сліду.
- На погоду реагую. Холод - це найгірше для мене. Я - мисливець. На початку лютого був на полюванні і набрав у чоботи води. А машина - аж за три кілометри. Сніг, холодно - і тоді я відчув слабке місце. Спав, але поперек німів, болів. Але нікуди не звертався. Робив вправи, натирання живокостом на самогонці - і минуло. Уже навесні профілактично пройшов ще один курс бджоловжалювання, - розповідає пан Павло.
І оптимістично додає про ще один лік, який йому допомагає тримати форму:
- Найбільше люблю полювати на зайчика. Бо там багато ходиш. У телефоні є крокомір, виставляю, кидаю машину і накручую до 23 тисяч кроків. Називається - “трудовий заяць”. Він любить побігати, пострибати вліво, вправо, а я - за ним, - підсумовує Павло Брошко.
“Щоденний Львів” повідомляв, що перелік хвороб з показами для бджоловжалювання збільшується.
Львів’янка зупинила коксартроз бджоловжалюванням за чотири курси.
У Львові бджоли врятували чоловікові ногу від ампутації, тепер лікують його доньку від ревмокардиту.
У Львові бджоловжалювання допомогло повернути мову пацієнтові нейрохірургії.
Троє жінок з Пісочного вилікували невралгію трійчастого нерва за бджолометодикою.
У Львові бджоли вилікували хворих на Лайма.
Фільм про львівський метод бджоловжалювання Івана Пилипчука продублювали англійською.