Львів’янка зупинила коксартроз бджоловжалюванням за чотири курси

Хворобу спровокували фізичні вправи у тренажерному залі, куди 48-річна Оксана Федоришин прийшла, аби підтримувати форму.

- Хотіла схуднути, щоб бути в тонусі. Одного разу робила вправи на присідання, але без навантаження, без заліза. Раптом відчула, як щось клацнуло в суглобі, - розповідає львів’янка.

З цього часу, за словами пані Оксани, у неї почалася дворічна експериментально- лікувальна епопея, яка лише погіршувала фізичний стан.

- Пройшла ударнохвильову терапію. Це була найболючіша для мене процедура. Зазвичай, хворим роблять їх три-шість. Я витримала десять. Приймала медикаментозні препарати. Брала ін’єкції в суглоб. Ходила на спеціальні масажі. Гріла хворе місце озокеритом. Нічого ні на йоту не допомогло, - перелічує методи лікування Оксана Федоришин.

 З відчаю вже навіть приглядала собі паличку, згадує львів’янка, щоб зменшувати навантаження на хвору ногу. Бо піднятися сходами було проблематично.

Але одного разу в гостях у подруги зауважила, що її батько, який ще півтора місяці тому накульгував на ногу, “літає” по хаті.

- Мене здивували такі швидкі і разючі зміни у фізичному стані чоловіка, якому поза 70 років, - згадує пані Оксана.

 Коли запитала про рецепт одужання, то батько подруги розповів, що вже 15 років різні хвороби лікує бджоловжалюванням. Тверда хода - це також результат апітерапії.

- Я ніколи не відкидала народну, нетрадиційну медицину. Але не ставилася до неї надто серйозно. Хіба сприймала як допоміжний засіб до традиційних методів лікування, - розповідає Оксана Федоришин.

Однак у цій ситуації всі інші варіанти, окрім нетрадиційних, уже були випробувані. І львів’янка звернулася в клініку, де традиційно лікують бджолами вже понад 30 років.

- Трохи непокоїлася, як відреагує організм на бджолину отруту. Бо маю підвищену чутливість до меду. Про це мене попередили, коли я здавала алергопроби, через алергію на побутову хімію, пил, - говорить Оксана Федоришин.

Під час першого прийому, каже львів’янка, лікар-апітерапевт Іван Пилипчук запевнив, що чутливість до меду і бджоловжалювання не пов’язані між собою.

- Після тесту однією бджолою, який лікар обов’язково робить кожному пацієнтові, йде поступове збільшення вжалювань - до 15-17 за сеанс, - розповідає Оксана Федоришин.

За її словами, особливих суб'єктивних відчуттів під час цих процедур не було.

- Трохи лихоманило, десь на 10-11 сеансі, слабкість була. У кожного це - по-різному. Але якщо є реакція, то добре. Йде процес лікування,- пояснює львів’янка.

Спочатку Оксана Федоришин сподівалася, що вистачить одного-двох курсів бджоловжалювання.

- Однак перші поліпшення відчула лише наприкінці другого курсу. А наприкінці третього - нога майже не боліла. Хоча ще залишався дискомфорт. Уже хотіла покласти крапку в лікуванні. Та потім вирішила закріпити результат - взяла ще п’ять сеансів четвертого курсу. Його не завершила, бо почався карантин,- описує процес одужання пані Оксана.

Тепер, за словами пані Федоришин, нога її абсолютно не турбує.

- Більше того. У черзі під кабінетом лікаря одна з пацієнток розповіла, що в неї від бджоловжалювання нормалізувався кров’яний тиск. І в цей момент я спіймала себе на думці, що кудись щезли і мої мігрені на зміну погоди та стрибки тиску. Я припинила пити таблетки! Тому один раз на рік вирішила профілактично приймати бджоли. Після лікування почуваюся фізично активною. Роблю планку. Качаю прес. Але тепер - в домашніх умовах, - підсумовує пані Оксана Федоришин.

Нагадаємо, поляки зняли фільм про першого львівського апітерапевта.

Фільм про львівський метод бджоловжалювання продублювали англійською мовою.

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook