12:35 9 липня 2014 р.
Фото: Леся Межва / Gazeta.ua
Замовник цієї мистецької арт-галереї під відкритим небом –пивоварня – за погодженням міськради обіцяє продовжити проект по покращенню вигляду міста.
Кореспондент київської «Газети по-українськи» Леся Межва розповідає в публікації «Замуровані львівські вікна прикрасили картинами відомих художників»:
«Десять закритих вікон на старовинних будинках Львова розмалювали 12 провідних художників України. І це лише початок. Замовник цієї мистецької арт-галереї під відкритим небом – Львівська пивоварня – за погодженням міської ради обіцяє продовжити проект по покращенню вигляду міста.
Почали із площі Коліївщини. Це найменша площа в Україні. На сліпих вікнах трьох будинків тут намалювали львівських ремісників 17-18 століття – пекарів, ковалів, кравців бондарів, купців, художників, пивоварів, мечників, римарів (сідлярів), музикантів.
«Перші цехи на українських землях виникли саме у Львові в 14 столітті, а вже потім з'явилися у Луцьку, Ковелі, Кам'янці, Холмі, Володимирі, Києві, – розповідає львівський історик та екскурсовод Ігор Лильо. – У Львові були цехи 50 професій. Кожен мав свою вежу. Саме завдяки цим вежам місто мало добру оборону. Найважча була професія годинникаря. Годинник був предметом розкоші. Щоб набратися практики, майстер сім років їздив Європою. Там було більше людей, які мали годинники різних марок. Зникли цехи у 19 столітті».
Історію ремісничого Львова на вікнах зобразили Володимир Костирко, Євген Равський, Ольга Кравченко – зі Львова, Олег та Марина Татарінові – з Києва, Богдан та Юлія Порліщуки – з Миколаєва, Аліна Гордієнко – з Одеси, Олександр Антонюк – з Хмельницька, Олександр Король – з Харкова, Надія Кріворотова – з Олександрії Кіровоградської області, Юрій Павлик – з Мукачево. Відтепер ці вікна вважатимуться ще одною пам'яткою мистецтва стародавньої частини Львова.
«Мешканці не долучалися до реставрації. Усе оплатила пивоварня. Однак зрозуміло, що ціна квадратного метра помешкання у такому будинку стала тепер удвічі більшою. До прикладу, у Львові вже кілька років німецьке товариство оплачує 60 відсотків реставрації дерев'яних сходів, вікон, міських брам, ще 20 дає міська рада. А мешканці лише – 20 відсотків. Однак це вклад у їхнє помешкання, яке одразу зростає в ціні. Тому варто застерегти усіх власників квартир у старовинних кварталах міста. Перш ніж найняти дешевого майстра, щоб здер вам штукатурку до цегли, добре подумайте. В одному з будинків на площі Ринок добросовісний власник найняв знавців, щоб пошарово знімали фарбу зі стін. І лише під 17 шаром знайшли унікальні фрески. Люди у сусідніх квартирах місця собі не знаходять досі. Розуміючи, що вони втратили і викинули на смітник, зробивши «євроремонт», – додає історик.
Площа Коліївщини – це був колись єврейський квартал. І на близько 400 метрах бічних вулиць налічувалося 458 місць, де виробляли, або продавали пиво.
Адже тоді, коли вода була забруднена, пива випивали по 3-5 літрів на особу. Було воно трохи слабше.
На місця, де пули пивні точки, вказували маскарони на стінах. Сліпі ж вікна з'явилися у будинках з різних причин – переплановували приміщення зсередини, укріпляли, утеплювали. Однак ззовні, щоб не порушувати гармонії в архітектурі, від них залишали рами.
Таких вікон у центрі досить багато. У Варшаві та Любліні їх замальовують фотографіями тих людей, які там колись мешкали.
«До речі, звичайні люди самі випереджають думки митців та меценатів. Хтось додумався, що сліпі вікна треба прикрашати. І невідомі почали вставляти на них бронзові ластівки», – показав Лильо».