13:17 26 вересня 2021 р.
Добрі справи потрібно робити щиро і щоденно, а не з розрахунком на те, що вони стануть своєрідною перепусткою у вічність і гарантією прощення гріхів.
Юрій Гимон, диякон церкви «Гефсиманія», що розташована у Львові на перехресті вулиць Кульпарківська-Антоновича, розповів Dailylviv.com, що сам доволі довго шукав свій шлях до Бога. «Церква для мене раніше була незрозумілим словом. Я думав, що це будинок, – каже Юрій Гимон. – Але, коли я почав вивчати Слово Боже, то зрозумів: церква – це зібрання однодумців. І я побачив, що у «Гефсиманії» збираються люди, які люблять Бога, люблять людей, які хочуть стати ліпшими. І ми з ними були у цьому сенсі однодумцями».
Для Бога добрих справ треба більше, ніж слів
Для чоловіка важливо, що добрих справ тут більше, аніж слів про них. «Ісус сказав: все, що ви зробили іншим, ви зробили для мене. Якщо ми хочемо бути служителями Господу, ми повинні цю любов до Нього проявляти через працю для інших людей. Без помпезності й шуму. Спокійно, тихенько – але ми робимо це», – пояснює Юрій Гимон.
Попри те пастор церкви «Гефсиманія» Валерій Марченко наголошує, що добрі справи потрібно робити щиро, із Богом у серці, а не з розрахунком на те, що вони стануть своєрідною перепусткою у вічність і гарантією прощення гріхів. На жаль, багато людей нині цього не розуміють. У свідомості деяких християн міцно вкорінилась «совкове» бачення, яке нам нав’язували десятиліттями, і яке спотворює саму суть справжньої віри у Бога. «Пригадуєте, як «тимурівці» в одній дитячій книзі робили добру справу і малювали зірочки на паркані? – запитує він. – Хтось і далі так діє: є добра справа – можна поставити «пташку», отримати ще один бал. Але у випадку із вірою це не працює. Треба жити за правилами Христа щодня, щохвилини. Якщо ти грішиш, робиш негідні вчинки, а потім задля заспокоєння совісті намагаєшся відкупитися від Бога добрими справами – це не є життя з Богом в серці».
Дім церкви у колишньому цеху заводу
Щодо самого дому, тобто приміщення церкви «Гефсиманія», то у нього також своя історія. У вересні 2001 року релігійна громада придбала у Львові колишній цех заводу «Кінескоп» на вулиці Кульпарківській, 65. Це була фактично зруйнована будівля - без світла, води та газу. Але зібрали пожертви лише у членів церкви, доклали працю, і нині це приміщення не впізнати. Зробили 5 кімнат для недільної школи, дитячого і молодіжного християнського клубу, зал на 110 чоловік для проповідей. Провели воду, електрику, газ. Далі, очищуючи територію і приміщення від будівельного сміття, поступово побудували ще два зали, кафе, гардероб.
Все це була нелегка праця, пригадує Валерій Марченко. Доводилось випомповувати воду з підвалу, проводити нові комунікаційні системи у дворі, робити три каналізаційні колодязі, систему обігріву, облаштовувати двір. Ремонтні роботи тривають і зараз, а незабаром церква «Гефсиманія» отримає новий вигляд: готують розширення залу з мистецьким вітражем.
Конфлікт з невідомими поки що мотивами
Усі ці клопоти є приємними і робляться із благословення Божого. Але трохи засмучує те, що додають проблем сусіди: як відомо з недавніх публікацій у львівських ЗМІ, на частину церковних земель претендує товариство «Сафо», що розташоване поруч, через паркан. Конфлікт, який триває не перший рік і вирішується в судах, не може не засмучувати служителя «Гефсиманії» та її настоятеля. «Молимося, щоб Бог дав цим людям розуміння того, що вони роблять, щоб вони зробили правильний вибір, - каже Валерій Марченко. – Але знаємо, що правда на нашому боці й люди нас підтримують. Нещодавно до нас зателефонували навіть представники ОБСЄ, які дізнались про нашу ситуацію з преси. Сказали, що приїдуть до Львова і перевірять, чи немає у цьому конфлікті мотивів релігійного переслідування. Це було для мене повною несподіванкою».
Інцидент дуже неприємний, адже, окрім цього конфлікту, євангельська церква «Гефсиманія» почувалася у Львові цілком комфортно, жодних проявів нетолерантності до себе віряни не відчували.
Братські взаємини з християнськими церквами
«У Львові ми маємо братські взаємини з усіма християнськими євангельськими церквами, а також УГКЦ, УПЦ , Вірменською церквою, РКЦ, - каже Валерій Марченко. – Ми входимо до Всеукраїнської ради християнських церков, маємо щомісяця молитовні зустрічі та спільні євангелізаційні служіння і дружні відносини з іншими церквами. Ми завжди були і будемо відкриті до спілкування з усіма християнськими церквами, незалежно від конфесій. Головне, щоб вони сповідували пріоритет Євангелії Христової у щоденному житті та служінні Ісусу Христу. Приходьте до нас – самі все побачите».
21 вересня у Львові святкуватимуть День Батька