18:34 10 вересня 2023 р.
«Русскій мір», який він та його поплічники проповідують, – це ярмо рабське, яке несе смерть всякому, хто прийме його.
Dailylviv.com публікує сьогоднішню проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у чотирнадцяту неділю після П’ятидесятниці.
"Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
За кілька днів ми будемо вшановувати Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього. І цієї неділі перед Воздвиженням Церква готує нас до зустрічі свята через читання з третьої глави Євангелія від Іоана, в якому Спаситель звіщає про Свої майбутні розп’яття та смерть на хресті. «Як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3:14-15) – говорить Господь. Про якого змія тут згадується?
Йдеться про одну з подій історії виходу народу Ізраїля з рабства у Єгипті. Як ми знаємо, люди, яких Бог через пророка Мойсея врятував від важкої рабської праці у Єгипті, багаторазово нарікали на складність свого шляху до свободи. Як тільки їм доводилося стикатися з труднощами в дорозі – вони починали згадувати, що у Єгипті, в домі рабства, вони мали їжу, їли м’ясо, а не голодували, що їхнє життя було хоча і важке, але передбачуване. І в серцях своїх ті, хто нарікав, готові були заради маленьких радощів рабського життя зректися свободи, бо шлях до неї здавався їм занадто тяжким.
Ось що говорить книга Чисел, одна з п’яти книг Мойсеєвих, про випадок з цього ряду нарікань: «Від гори Ор вирушили вони шляхом до Червоного моря, щоб обійти землю Едома. І став слабкодухим народ на шляху, і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа. І послав Господь на народ отруйних зміїв, що жалили народ, і померло безліч народу з [синів] Ізраїлевих.
І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ. І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим. І зробив Мойсей мідного змія і виставив його на прапорі, і коли змій жалив людину, вона, глянувши на мідного змія, залишалася живою» (Чис. 21:4-9).
Саме про цей випадок з історії спасіння народу Ізраїля від рабства і згадує Господь Ісус Христос, коли говорить про мідного змія, який був піднесений від землі. А згадка про змія спрямовує думку нашу ще далі, до початків буття людини, коли вона спокусилася через слова лукавого змія, тобто диявола, і замість свободи, яку дарував їй Творець, обрала рабство гріху, сховане за мрією про легке досягнення богоподібності.
До моменту, коли стався випадок з нашестям отруйних зміїв, народ Ізраїля вже багато разів мав можливість переконатися і в силі Божій, і в покликанні пророка Мойсея, як вождя, та в особливому благоволінні до нього Всевишнього. Адже гора Ор, про яку говориться в книзі Чисел – це місце смерті первосвященника Аарона, брата Мойсея. З цього ми можемо зрозуміти, що і сам вихід з Єгипту, і чудо врятування від погоні фараона, військо якого було потоплене у водах морських, і дарування закону на горі Синай, і чудесне годування манною, і багато інших знамень та чудес вже були звершені Богом. Народ бачив їх, добре знав про них не з давніх переказів, але як свідки й учасники подій. Однак знову і знову, коли труднощі траплялися на їхньому шляху – люди починали нарікати на тяжкий шлях до свободи і згадувати про рабське життя в Єгипті як про щось порівняно краще.
І саме як відповідь на таку зневіру, слабкодухість і даремне нарікання, як відповідь на любов до рабської визначеності життя, заради якої люди готові зректися свободи, і попускає Бог нашестя зміїв. Ці змії – наочне нагадування про смерть, як наслідок зневіри у силі та благих намірах Творця. Хто забуває Бога, хто, попри численні та багаторазові докази Його благого і люблячого піклування готовий легко відвернутися від Нього в момент нового випробування – такі самі себе віддають у владу змія, тобто диявола. Того давнього змія-спокусника, який заманює їх у пастку мріями про рабство, як про щось краще, ніж дарована Богом свобода. Але замість заспокоєння диявол може дати лише загибель – бо такий його початковий намір і постійне бажання: погубити всяку людину, позбавити її не лише цього, тимчасового життя, але і блаженства життя вічного.
Тому коли народ безпосередньо зіткнувся з наслідками своєї зневіри та слабкодухості, коли побачив, що ця зневіра і ця слабкодухість ведуть до смерті вже і зараз – тоді люди покаялися і просили Мойсея про заступництво перед Богом і порятунок. Цей порятунок для них було дано через мідний образ змія, піднесений над землею. Всякий, кого поранив і отруїв змій, міг поглянути на цей образ в надії на милість Господню – і через цей вияв віри рятувався від смерті.
В такий спосіб було показане пророцтво про Сина Людського. Він на хресті смертю подолав смерть. Він помер заради нашого спасіння. Він приніс Себе в жертву за наші гріхи і через Його Плоть і Кров ми зціляємося від ран і отрути, завданих змієм-дияволом. Мідний змій, поставлений Мойсеєм у пустелі – образ смерті. Але хто дивився на цей образ, той згадував обітницю Бога про порятунок від смерті і через довіру до слів Господніх рятувався від загибелі. Так і хрест Спасителя – від початку і за природою своєю є знаряддям смерті, знаряддям болючої і ганебної страти, яке римляни використовували для злочинців. Але через повноту довіри, яку Син Людський, наш Господь і Спаситель Ісус Христос, виявив до Небесного Отця, через надзвичайну глибину смирення перед волею отцівською, заради виконання якої Христос добровільно приймає розп’яття – знаряддя смерті стає знаменом життя вічного та спасіння від рабства. І всякий, хто з вірою дивиться на Хрест Господній, хто попри всі спокуси і труднощі віку цього не відвертається від Творця – через цю віру отримує допомогу від Бога та зцілення від наслідків дії зла. Як ужалені зміями не помирали, коли дивилися на мідного змія і згадували обітницю Божу про порятунок, дану через Мойсея – так і ми не помремо, але будемо спасенні, якщо з вірою та довірою дивитимемося на Сина Людського, Господа Ісуса Христа, піднесеного на хрест.
Як християни і діти Церкви ми знаємо ці істини, їх було нам відкрито і нам сповіщено було цю науку. Але, на жаль, знову і знову повторюється історія падіння, якої зазнав свого часу народ Ізраїля. Бо хоча бачили вони багато знамень і чудес, хоча багато разів Бог рятував їх від небезпеки та загибелі, однак перед викликом нового випробування виявили вони слабкодухість та зневіру. Так і ми, дорогі браття і сестри, хоча і знаємо про численні вияви допомоги Божої, про Його піклування і безперестанний Промисел – все одно хитаємося, коли чергова спокуса кидає нам виклик. Тому Церква знову і знову нагадує нам про силу Хреста Господнього – про переможну силу смирення і жертовної любові, які на хресті виявив наш Спаситель. І високо воздвигаючи чесний Хрест, Церква знову і знову закликає нас: подивіться на Сина Людського, Який на хресті, знарядді смерті – переміг смерть. Тому не бійтеся зміїв-бісів та їхніх прислужників-людей, не будьте переможені принадами рабства, але зміцнюйте дух свій поглядом на розіп’ятого Спасителя, через віру в Якого кожен здатен перемогти змія-диявола і осягнути життя вічне.
Дорогі брати і сестри!
Як у той давній час народ переживав багато спокус на шляху звільнення від рабства, так і нині ми зазнаємо цих спокус, адже і наш шлях до свободи – важкий і тернистий. Але нікого нехай не спокушає та думка, яка отруювала свого часу серця синів Ізраїля – думка повернутися до Єгипту, до дому рабства, під ярмо фараона, який дасть їм за це шмат м’яса. Нам немає вороття назад, до сучасного Єгипту мисленного, до тюрми народів і дому рабства – до російської імперії зла. Злий кремлівський фараон манить до себе, нагадуючи, «як добре всі ми жили в радянському союзі, маючи дешеву ковбасу і смачне морозиво». Але слова фараона – отрута зміїна. І «русскій мір», який він та його поплічники проповідують – ярмо рабське, яке несе смерть всякому, хто прийме його.
Дотепер, дорогі брати і сестри, ми, як колись юдеї, що тікали від фараона, вже бачили багато разів вияви допомоги Божої українському народу в боротьбі за свободу. Тому і нині, коли бачимо нові загрози від ворога – не маємо права бути слабкодухими чи зневірятися. Але будемо й далі йти шляхом хоча і важким, але єдино правильним – шляхом від рабства до свободи, назавжди відкинемо ярмо «русского міра». І з надією на Бога, з вірою в Його Промисел – прийдемо до перемоги над імперією зла.
Нехай сила Хреста Господнього, сила віри допоможе нам на цьому шляху. Амінь".
11 вересня тепер відзначають Федорині вечорниці замість усікновення голови Іоанна Предтечі