16:30 23 жовтня 2022 р.
На фронті загинув телережисер Василь Яворський, який служив у 103-ій окремій бригаді Сил територіальної оборони Збройних сил України.
Про це повідомив ТРК "Перший Західний", пише Dailylviv.com.
"Трагічна звістка з фронту – наш колега, режисер Василь Яворський загинув, як військовий, боєць за справедливість і Герой! Василь – співавтор проєкту «Історія Героя».
Його документальні стрічки, не давали забути тих, хто загинув за мирне небо, правду, за нас. Він той, хто розповідав про Героїв, а тепер став ним сам.
Він назавжди залишиться в наших серцях.
Колектив ТРК «ПЕРШИЙ ЗАХІДНИЙ» висловлює щирі співчуття сім’ї, родині, близьким.
Вічна пам’ять Герою",- написали колеги.
Журналістка Ксенія Клим поділилася спогадами про Василя Яворського:
"Від вечора п’ятниці перегортаю наші спільні знимки у телефоні.
Вже нема сліз. Від 2014-го я їх вже виплакала. Є тільки дика, люта ненависть.
Крайній раз ми бачилися на передовій у День Незалежності, коли привезли тобі тепловізор. Виявилося, що у твоєї групи його не було(( а орки від вас за якихось 40 метрів на другому березі річки. І ви щоночі були «сліпі», у ворога, як на долоні.
Колись ми разом зробили фільм «Історія Героя Дмитра Ґудзика» і на конкурсі журналістських робіт їм. Героя України Тараса Матвіїва вибороли перше місце, а разом з ним і премію, за котру і придбала той тепловізор. Якби я знала, що бачимося востаннє….
Наступного разу ми не пересіклися на передовій, бо ти поїхав додому одружитися із своєю коханою Світланою. Я дуже поважаю чоловіків, котрі шанують і бережуть своїх дружин і сім’ї. Ти завжди з особливою любов’ю говорив про свою кохану Світланку і синів.
До цього клятого 24 лютого ми назбирали море матеріалу на кілька фільмів. Це мав бути про захисників Луганського аеропорту та Героїв-водіїв МТЛБ, які евакуйовували хлопців з Донецького аеропорту. Але ще задовго до 24 лютого ти оббивав пороги військкоматів щоб стати у лави бригади ТрО, які тільки почали формуватися. І 24-го ми поставили наші «Історії Героя» на паузу.
Перечитувала наші переписки…. Ще кілька тижнів тому ти писав: «Вже наступного разу приїзди десь в околиці Бєлгорода, ми моцно сунемо орків до кордону…» Я завжди тішилася вашому оптимізму і пригадую, що написала тобі, що йду в армію, бо без тебе до Перемоги у студії мені нема що робити…
Василю….
Нема сліз…. їх ми виплакали за усі ці роки нашої спільної роботи заради наших Героїв - живих і тих, хто вже у Небесному Легіоні…
Василю…
нема сліз… є тільки дика лють на ворогів і дика жага пімсти Твоє смерті, Великий Лицарю
До зустрічі в Бога, побратиме".