Тут я вперше почула слово «полядвиця». Що найбільше подивувало новомістян, які оселилися у Львові

За їхніми словами, це спроба побачити місто очима новоприбулих, які вже стали жителями Львова, пише DailyLviv.com.

“Усім львів’янам, і «старим», і «новим», цікаво більше довідатися один про одного. Дуже важливо, щоб голоси новоприбулих не губилися, щоб їхні погляди на місто, їхні думки та враження теж стали частиною загального спільного погляду на Львів. Тому проєкт «Проживаючи місто» прагнув надати інструменти публічного висловлювання для тих, хто лише нещодавно почав тут мешкати. Це надзвичайно важливо для взаємної інтеграції, але це також і дуже цікаво — а як Львів виглядає очима тих, хто дивиться на нього свіжим поглядом?”, — каже Андрій Бондаренко.

Локації й короткі описи проєкту “Проживаючи Місто: Історії і Маршрути” нанесли на віртуальну мапу, якою можна прогулятися і побачити знайомі місця під іншим кутом. Наприклад, зазирнути в улюблені крамнички, подивуватися молитві за ВПО, купити 50 хот-догів або дізнатися, де насправді збирається місцева інтелігенція.

“Розповіді були дуже різними. Практично в кожного учасника виявився свій власний Львів, зітканий із дуже особистих уявлень, очікувань та досвідів. Це, мабуть, вразило найбільше — дуже різноманітні, часто суперечливі і часом протилежні думки й враження щодо певних сторін Львова. Раніше ми навіть не уявляли, наскільки важко людині, яка нещодавно оселилася у Львові, знайти й купити банальні повсякденні предмети одягу. Або особлива гучність співу львівських пташок і дикість львівських котів”, — додає драматург.

Точки на карті та те, що про них кажуть переселенці:

Читайте також: Більшість переселенців на Львівщині намагається розмовляти з місцевими мешканцями українською мовою

Ринок “Добробут”

"Тут я вперше почула слово “полядвиця”, ще не знаючи, що воно означає і де правильно ставиться наголос. Взагалі “полядвиця” — це м’ясо, буває сире, буває запечене, як буженина. Так от, біля ринку “Добробут” є м’ясний кіоск, він не підписаний, просто продають… Продавчиня — явно місцева галичанка. Я підійшла, стала вибирати м’ясо, прочитала, як називається, і кажу: “ПолядвИця”. Я думала, вона мене прокляне на місці: “Прошу! Шо?! ПолЯдвиця!”

Мені взагалі було так образливо, я ніби непогано знаю українську мову, але люди завжди вгадують, що я не місцева. Колись чоловік прийшов ремонтувати котел, і я тільки встигла сказати: “Добрий день, проходьте!” — а він: “Ви не місцева?” Потім він пояснив, що в мене дуже літературна мова. Після того я стала прислухатися до людей, намагатися імітувати. Я звернула увагу на інтонування: тут, на Заході, інтонування речень завжди питальне, як в англійській. Люди завершують речення на вищій ноті, ніж починають. Ми ж говоримо рівно, чи навіть трохи вниз. Це чіткий показник, чи людина місцева."

Хор у храмі папи Климента

"Я співаю в хорі. Просто люблю співати. У Харкові я мала де це реалізувати, а тут одна хороша знайома порадила класний церковний хор у храмі папи Климента на Чупринки. Взагалі це греко-католицька церква. Я трохи переживала, прийшла і кажу: “Мене в дитинстві хрестили трохи підпільно, але це була православна церква, чи це не суперечить?..” — “Ні, все добре, все нормально. Бог один. Приходьте.”

У церкві є два хори. Один такий суворий, професійний. А другий — більш демократичний, але цікавий. Ми співаємо партіями. Ти маєш хоча б трохи розуміти, читати з листа… Це дуже красиво. І всі співають без платочків. Хочеш у штанах, хочеш у спідниці, як прийшов, так і добре. У мене були певні побоювання, що почнеться якийсь пресинг, молись там, іди туди, одягай те, а от ні, нема пресингу. Дуже приємно."

Гучні львівські птахи

"Помітила, що на Львівщині птахи співають як не в себе. Влітку я не могла спати, закривала балкон, так орали. Думаю, не ракети, так птахи. Дуже красиво, але дуже гучно."

Молитва за ВПО

"У Львові церкви часто виставляють колонки і транслюють службу прямо на вулицю. І одного разу я проходила повз храм Редемптористів... Була не в дуже хорошому настрої… І здалеку почула трансляцію молитви. Там було щось на кшталт “Боже, дай сил тим, хто втратив свій дім”… Тобто мова йшла про переселенців. Я зупинилася, задумалася. Це був шок для мене.

Потім телефонувала своїй дуже набожній подружці і розповідала, що, мабуть, я би вже повірила в Бога, якби загалом була до цього схильна.

Згодом я зрозуміла, що це звичайна частина молитви, що в цих греко-католицьких храмах, де служба йде українською мовою, завжди згадують наших воїнів і людей, які втратили житло через війну. Але коли ти, переселенка, ідеш по місту і у випадковому місці випадково це чуєш — це має значення."

Меморіал Героїв Небесної Сотні

"Для мене це територія, де поєднується історія і сучасність. Для багатьох це місце скорботи. Для мене це водночас і про життя. Часто ти просто приходиш туди і живеш: отут ця пам’ять, а отут, розвертаєшся, — і бачиш місто, пожежну частину, дитячий майданчик зі скейтами, молодь грається, росте, — така квінтесенція життя.

А ще це місце завжди нагадує, що так могло бути вдома. Перед самою війною у Мелітополі був оголошений конкурс на створення пам’ятного місця про Голодомор. І серед проєктів були дуже схожі на цей меморіал, із сухою травою, з бетонними блоками. Я собі думаю: якби не війна, у нас би теж з’явився такий меморіал, і це теж було б місце, де можна просто жити. Я вірю, що він буде втілений, але поки це відклалося."

Читайте також: На Львівщині - 130 тис працездатних ВПО: скільки з них хочуть мати роботу (відео)

Google Maps і “Вина Криму”

"“Вина Криму” — з вигляду вони схожі на “Чарку”. З вулиці я навіть не думала, що там щось цікаве. Але потім мене місцеві завели… Виявилося, що це дуже богемне місце. На стінах висять картини сучасних художників, їх можна придбати. Туди сходиться всякий бомонд. Ти можеш сидіти, і зайде посол якоїсь країни. Ти навіть не дізнаєшся… Це їхнє шифроване місце. За сусіднім столиком може сидіти якийсь митець, у якого виставка в Європі чи ще де-небудь. Ну і хороші вина там також є."

Більше історій можна побачити за посиланням: http://surl.li/isgyqu. “Проживаючи Місто: Історії і Маршрути” реалізується в межах проєкту «Culture Helps / Культура допомагає», що що співфінансується Європейським Союзом.

Читайте також: Три проблеми ВПО у Львівській громаді: результати дослідження (відео)