10:05 5 лютого 2023 р.
Українські диверсанти Тарас, Олексій і Владислав у парку Тараса Шевченка в центрі Києва. Фото: Ед Рам/The Guardian.
Київ і західні уряди заперечують їхнє існування, але українські диверсанти кажуть, що завдають ударів по Росії на її території за допомогою її народу.
Розповідь про цю зустріч опублікувала The Guardian, пише Dailylviv.com.
Якщо станеться найгірше, 23-річний Тарас, 21-річний Владислав та їхній командир 39-річний Олексій добре знають, що український уряд заперечуватиме будь-яку інформацію про них. Вони є членами батальйону «Братство», добровольчої групи українських спецпризначенців, які ведуть боротьбу з Путіним за межею фронту війни в Україні, на окупованих територіях своєї країни і в глибині Росії.
Їхня робота варіюється від викрадення високопосадовців Кремля до руйнування ключової військової інфраструктури та збиття ворожих літаків на території Росії. Добровольці «Братства» мають особливий статус, технічно незалежні від української армії, але діють пліч-о-пліч з офіційними силами.
«Нам дуже легко перетинати російський кордон, — з посмішкою каже Владислав, наймолодший з трьох.
«Виходить, що росіяни можуть їхати на територію України, а українці не можуть їхати в Росію», – каже Олексій.
У джинсах, джемперах і толстовках вони п’ють каву в київському парку імені Тараса Шевченка, розповідаючи про свої пригоди, відпочиваючи від тренувань, планування та місій. Єдиним натяком на те, хто вони є, є пістолет на стегні Владислава.
Через неофіційний статус їхні історії не можна було перевірити незалежно, але вони переконливі та заслуговують довіри. Вони також надзвичайні своєю сміливістю.
Тарас,каже, що повернувся два тижні тому після, за його словами, простої операції. «Нашій групі потрібно було завезти певну кількість вибухівки на територію Росії і залишити її в певному місці», — говорить він. «Я не знаю, для чого і для кого призначалася ця вибухівка. Але я точно знаю, що деякі люди в Росії готові допомогти українцям».
А шість тижнів тому, за його словами, він завершив найуспішнішу операцію. «Ми мали завдання знищити російський гелікоптер, який перевозив високопосадовців російського МВС», — розповідає Тарас.
Оперативна група з п’яти чоловіків вирушила о сьомій ранку, легко перебираючись через ліси та поля, щоб перейти до Росії. «Потім ми провели ніч на місці і о 9 ранку почули вертоліт. Зі мною був невеликий розвідувальний дрон, і він підтвердив, що це той самий вертоліт.
«З переносного зенітно-ракетного комплексу ми вели вогонь по вертольоту з відстані 4 км. На жаль, ми не побачили влучення, оскільки були далеко, але почули вибух. А потім ми швидко втекли зі своїх позицій. Залишили триногу переносного зенітно-ракетного комплексу».
«Ми показали, що можемо зайти на територію Росії, і показати росіянам, що українці можуть діяти», – каже Тарас.
«Після того, як росіяни дізнаються, що на їхній території працюють диверсанти, їм потрібно перекинути багато солдатів, щоб знайти цих диверсантів. Це дуже деморалізує ворога. Гелікоптер був для російського керівництва. І сам факт того, що українські диверсанти стріляють по російських командирах, для росіян вже є точкою напруги. Це нервує російське командування».
Остання операція в Росії, в якій брав участь Владислав, була місяць тому в районі міста Бєлгород, де за останні місяці вибухнули кілька складів боєприпасів .
Але не завжди все йде за планом. На Різдво четверо їхніх колег, Юрій Горовець, 34 роки, Максим Михайлов, 32 роки, Тарас Карпюк, 39 років, і новачок місії, 19-річний Богдан Лягов, були вбиті за 12,5 кму Брянській області Росії.
Вперше про цю трагедію Олексій дізнався, коли 26 грудня в російських Telegram-каналах з’явилися фотографії їхніх загиблих колег, які лежать у снігу. Кремлівське ЗМІ РІА "Новости" повідомило, що чоловіки мали при собі "автомати SIG Sauer, засоби зв'язку та навігації, а також чотири бомби загальною потужністю близько 40 кг у тротиловому еквіваленті".
Вони, за словами ФСБ, були налаштовані на проведення «диверсійно-терористичних актів». ФСБ опублікувала відео, на якому видно тіла, розкидані між соснами російського лісу.
«Всі були шоковані, — розповідає Олексій. «Вони були нашими найкращими бійцями».
Троє старших чоловіків групи були чемпіонами з пішохідного туризму та ветеранами цього виду спорту, раніше діяли в розвідці, в тому числі в окупованому Чорнобильському регіоні.
«Провідник відвів їх на певну відстань від кордону України вглиб території Росії і залишив там», – згадує Олексій. «Ми не знаємо подробиць, але припускаємо, що вони випадково зайшли на другу лінію російської оборони. А перед нею росіяни заклали міни в землю».
Це було важке нагадування про ризики, на які вони йдуть. На запитання, чи знають їхні батьки про їхню роботу, двоє молодих чоловіків, яким близько 20 років, голосно видихають і сміються.
«Батьки знають лише те, що я зараз на війні, – каже Владислав. - Але ви повинні розуміти, що коли ми плануємо наші операції, дуже мало людей про це знають. Інформацію про операцію можна передати ворогу. Солдати поблизу можуть щось сказати своїм товаришам по службі, і росіяни можуть про це дізнатися. Нашим батькам ліпше не знати, що ми зараз робимо».
Тарас додає: «Наші операції фактично вдвічі безпечніші за ті, які проводять українські Збройні сили. Здається, це дуже небезпечна робота, але ми дуже серйозно до неї готуємося».
Важливість їхньої ролі, не зважаючи на те, що її заперечує уряд у Києві і не люблять західні столиці, чоловікам зрозуміла.
«[Західні читачі] можуть чекати від нас, що ми підірвемо Кремль, але поки що це не так», — каже Тарас. - Я вважаю, що потрібно починати з маленьких завдань, а потім переходити до більш складних. У одного мого друга є приказка: «Щоб знищити ворожу військову базу, потрібно спочатку підірвати собачу будку».
Юрій Горовець, Максим Михайлов, Тарас Карпюк, Богдан Лягов загинули під час рейду в Росію
Очікуйте нових ударів все глибше і глибше по Росії, - керівник української розвідки
В Україну повернули тіла 42 полеглих захисників
Президент особливо відзначив три штурмові бригади за успішні дії на східному фронті: 10, 80, 95