«Громадське обговорення» реконструкції площі Святого Юра у Львові не призвело до порозуміння (відео)

На нещодавнє громадське обговорення щодо впорядкування скверу на площі святого Юра у зв’язку з очікуваною її реконструкцією для встановлення пам’ятника Андрею Шептицькому, принаймні, небайдужі студенти та викладачі «Львівської політехніки» йшли зі своєю думкою. На їх погляд, історичний сквер, розташований перед університетською бібліотекою треба залишити в первісному вигляді, можливо щось покращити, але точно його не знищувати.

Скажімо лави відремонтувати, урн для сміття побільше поставити, доріжки упорядкувати, чи квіткові клумби облаштувати, але в будь-якому разі не руйнувати сквер, де проводили своє дозвілля та й зрештою навчання багато поколінь студентів-політехніків. Але сталося не як гадалося.

Замість конструктивного діалогу з громадою, як воно буває в цивілізованих країнах, відбувся справжнісінький клерикальний шабаш із нав’язуванням громадськості заздалегідь визначеної позиції однієї сторони, котра до увічнення пам’яті славетного Митрополита мало доволі сумнівний стосунок. На жаль, в силу слабкої поінформованості чи не розуміння проблеми, самих студентів, яким цей сквер потрібен найбільше, було небагато.

Між тим для них тут – і місце відпочинку, і майданчик навчання (як наприклад, для майбутніх геодезистів, архітекторів, будівельників ). Кожен обурювався, висловлював свою позицію чи просто жалівся на важкий робочий день, а десь там в глибині залу, головний архітектор міста Юліан Чаплінський разом з модератором зустрічіЮрієм Лукашевським кволо просили уваги панства, котре було заздалегідь агресивно налаштоване проти них і один проти одного. Не зважаючи на гармидер, який стояв у приміщенні, головний архітектор таки розпочав свій виступ - довго лив воду, показував презентацію з планом реконструкції, яку було видно лише тим, хто вдало вибрав місце у перших рядах.

Власне, план полягає в тому, що дорога вздовж Політехніки з 17-метрової чотирисмужної має стає дев’ятиметровою двосмужною, заїзд на вулицю Озаркевича переноситься подалі від входу в собор святого Юра (до речі, в попередньому проекті заїзду на цю вулицю не передбачалось – вона мала стати пішохідною), при цьому зрубується 45 цілком здорових дерев, з них 19 – безпосередньо у сквері. Тобто доріжка, котрою всі звикли виходити зі студентської бібліотеки стане проїжджою частиною.

«Але майданчик збережемо, – наголосив архітектор, – це одна з умов реалізації проекту». Мовляв, посадимо 40 нових дерев, тому ніякої шкоди довкіллю не завдамо.

«Пропускна здатність дороги не зміниться!», – запевняв пан Чаплинський і підкріплював свою заяву нібито висновками міських транспортників. За його словами, нова автодорога буде мати пропускну здатністю 700 автівок за годину, що цілком підходить цій ділянці.

«Ну, ще б пак! Було чотири смуги руху, а стане дві! Чомусь, коли одного разу була тут заблокована лише одна смуга, то корок тягнувся аж до пам'ятника Бандері», – слушно відзначив при цьому один із присутніх.

Проте головний львівський «зодчий» попри всі зауваги врешті-решт поставив публіку «перед фактом». Він заявив, що проект все одно буде втілено саме в такому вигляді, бо законні підстави, щоб його не реалізовувати відсутні, й навіть з Мінкультом вже все погоджено. Проте, власне, погоджено встановлення пам'ятника, а от щодо автошляху та реконструкції політехнічного мікропарку є ще багато відкритих питань.

А остаточну крапку в дискусії поставив отець Севастьян Дмитрух, котрий був схожий на справедливого пастора з американських фільмів. Він вознісся на підвищення і почав читати молитву.

А згодом панотець закликав львів'ян визначитись, демагогічно посилаючись на святе письмо: «Чи мати за честь вшанувати пам'ять нашого з вами великого пророка, чи прийняти покарання на свої голови?».

Після чого ще раз прочитав молитву і ефектно вказав на двері захисникам скверу. Модератор відверто був радий такому поворотові подій, швидко взяв мікрофон і на цій «оптимістичній» ноті завершив зустріч.

Тим часом питання залишаються. Зокрема, й про ті 32 мільйони, які ініціатори сумнівної реконструкції напевно «відмиють» на цій реконструкції, і те, що дехто прикриває свої фінансові оборудки чесним ім'ям митрополита Андрея Шептицького, маніпулюючи суспільством, роз'єднуючи його та розпалюючи ворожнечу.

У будь-якому випадкові, всякому разі рішення у такій ситуації треба приймати не так як це робить сам пан Чаплінський,а дійти нарешті компромісу з громадою, об'єднати людей, не створювати зайвих баталій у нашій без того «Єдиній країні». Чому ми так палко хочемо цементувати свою пам'ять лише у монументи?

Чому хочемо когось змусити думати так як ми, а не доводимо свою думку аргументами. Мабуть,тому що їх вистачає не більше, ніж на хвилину-дві, після чого в хід йдуть викрики «ганьба» і особисті образи та звинувачення в безбожному «атеїзмі».

Митрополит Андрей – це направду непересічна особа не лише для Львова та України, а й для світу, і він, без сумнівів, вартий монументу, вартий навіть більше, ніж монументу, вартий нашої шани та пам'яті, тому візьмімо до уваги побажання обох сторін – догоджаємо першій – і ставимо пам'ятник, але враховуймо і думку другої – не чіпаємо сквер. Але таке просте рішення чомусь видається ініціаторам сучасного «монументального будівництва» абсолютно неприйнятним.

Про це повідомили сьогодні, 16 червня, на сайті «Музейний простiр».

Як інформував «ЩЛ», активісти закликають перешкодити вирубці дерев у сквері Святого Юра, а «свободівці» заглушили мегафонами протестувальників.

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook