Проти цілісності України – ще один «регіонал» (доповнено)

Услід за головою Харківської облдержадміністрації Михайлом Добкіним статтю 110 Кримінального кодексу про посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, яка передбачає для представників влади обмеження волі на строк від трьох до п'яти років, порушив ще один харків'янин –депутат із парламентської фракції «Партії регіонів» Дмитро Святаш. Адже, як повідомляє сьогодні, 2 січня, Ліга.net, він написав у своєму «Twitter», що «Україні варто розділитись на Схід та Захід».

Бо, як стверджує Святаш, «усі українські емігранти – «чмошники» зі заходу України, а лише Схід будує державу». Тому цей «регіонал» переконаний, що, за його словами, «у межах України є дві країни і рано чи пізно цей альянс розпадеться, або ж ми повбиваємо один одного».

Святаш запевняє також, що «єдиний фактор, який нас об'єднує – мова». Але «регіонал» додає, що «галицький діалект – не українська мова, а погана версія польської мови».

Святаш твердить також, що для «галичан бути холопами – норма», саме тому вони, на його думку, «емігрують із України та працюють на Європу». «А українці зі Сходу працюють у себе вдома, створюють ВВП країни», – заявляє також він.

Як бачимо, члени «Партії регіонів», не втомлюючись поширювати абсурдні штампи російських пропагандистів, засвідчують таким чином, що не остерігаються кримінального переслідування з приводу розпалювання ними ворожнечі між громадянами України.

Тим часом письменник Юрій Винничук пише в публікації «Тортик під назвою Україна», розміщеній сьогодні, 2 січня, на «ТСН.ua»:

«Інколи дивлюся старі добрі вестерни. Часто у них якісь сцени повторюються. Одна з таких сцен зображує грифів, які кружляють над пораненим.

Він ще живий, але вони вже тримають його на оці, а деякі, сміливіші, навіть опускаються на землю і потроху наближаються. Щойно тільки він перестане рухатися, вони накинуться на нього.

Україна мені нагадує саме такого пораненого героя вестерну. Ціла зграя імперських грифів уже напоготові і жваво обговорюють, якими саме ласими шматочками вдасться їм поласувати.

Але самими лише грифами ця сцена не обмежується. Бо є ще шакали. При чому свої. З провладних партій. З їхніх вишкірених пащек теж вириваються заклики до поділу України. Між собою вони, щоправда, ще не узгодили, по якій саме лінії має йти розрив, тому й апетити різні.

Добкін вважає, що достатньо тільки відсікти Галичину, відмінивши пакт Молотова-Рібентропа і настане тоді всеукраїнське регіональне благоденствіє.

При цьому він забуває, що за пактом цих двох колег, не тільки Галичиною збагатилася Україна, а й Закарпаттям, Буковиною, Басарабією (тепер це частина Одещини), Волинню і навіть шматочком Поділля. Однак втратила Придністров'я, яке перед війною входило до України.

Тобто не така вже й мала ця територія, та чомусь про неї однодумці космополіта Добкіна забувають. Усім їм здається, що без Західної України решта українців ляжуть під них, як Роксолана під султана.

Їм якось не приходить до тями, що Україна 2014 року вже не та, що 1991-го. Межа України, яка просякла європейськими цінностями посунулася далеко на Схід. Якщо раніше комуністична й регіональна влада опиралася на росіян і російськомовних українців, то зараз більшість з них мислить так само, як і пересічний галичанин.

Українські росіяни, які народилися у 80-тих і пізніше роках уже всуціль патріоти України, а не путінської Рашки. І вони нізащо не приєднаються до імперії, так само, як не помчали на родіну прибалтійські росіяни.

Але комуністи й регіонали втратили нюх і постійно наголошують на «различиях запада и востокастраны». Причина та, що усі ці балакучі голови є вихідцями з Донецької Луганської, Харківської областей та Криму, тих регіонів, у які колись масово завезли росіян.

Ніколи не повірю, що людина, яка народилася в Росії, і чия молодість проминула там, може діяти коли-небудь не в інтересах своєї Батьківщини. Усі вони вийшли з грязі в князі, такі собі зашмульгані попелюшки без базової освіти, з купленими дипломами, кандидатськими й докторськими.

А місцеві східняки, хоч і за русскійязик, але розмовляти грамотною російською мовою не навчилися, бо вживання російських слів ще не означає володіння російським синтаксисом.

Регіонали й комуністи просто не бачать себе в європейському майбутньому України, бо їхній кар'єрний злет відразу обірветься. Тому декому хочеться вберегти для себе бодай якусь частину слухняної України, якою вони й далі зможуть керувати і яку й далі будуть переконувати у тому, що жити стало краще, а у всіх негараздах винні папєрєднікі.

От тільки на сході і півдні України їх ніколи не було. Хто заважав бодай там створити заповідник добробуту, в який би перли туристи так само, як пруть у Галичину. Ще де-де Різдво, а Львів уже переповнений гостями зі сходу України та Росії, усі кнайпи забиті, площа Ринок запруджена, російська лунає на кожному кроці.

Російські технологи методично і цілеспрямовано працюють над ідеєю розколу України, але поки що їм вдалося схилити до цієї ідеї лише своїх агентів.

Бо навіть палкі прихильники комуністів та регіоналів не настільки дурні, щоб не розуміти, яка доля чекатиме цей осколок новітнього ПІСЮАРу – ізоляція від зовнішнього світу, економічний крах дотаційних регіонів, закриття нерентабельних шахт, криза, викликана санкціями світового співтовариства.

Однак гроші Кремля треба відробляти, тому й передруковує донбаська преса маячню Сєргєя Дарєнка під назвою «Лучший выход для Украины – это разделение».

Ось кілька цитат: «Собравшись на улицах Киева, они поют свой национальный гимн. Украинцы поют свой национальный гимн. Среди поющих много бандеровской сволочи и подросших ублюдков бандеровской сволочи. Среди них также много киевского офисного планктона. Очень много мелких киевских буржуа. Они все поют свой национальный гимн, снова и снова присягая на верность Украине…

Почему бы не разделить Украину? Только не рассказывайте мне о том, что 60% украинцев за Евросоюз, даже в Луганске. Украинцы за Евросоюз – как глисты за тёплую жо.у. Они ищут в Евросоюзе не идеалов, не трудолюбие, а халявного социализма. Хотят жить – как итальянцы, получать – как немцы. Так почему бы нам не разделить Украину?»

І знову ж таки цілий фонтан ненависті до Західної України: «Эти дивные люди стреляли из-за угла в русских. Они радостно вырезали поляков. Они с наслаждением во все века резали евреев. Именно евреев они резали часто и много. Я хотел бы обратить на это внимание московских евреев. Согласитесь, милые московские евреи, что ваша либеральная поддержка духовных наследников гитлеровских подручных выглядит отчасти противоречиво».

Коли і за яких умов галичани різали євреїв – це загадка. Бо за Польщі якраз українці та євреї одні одних підтримували і не було між ними жодного конфлікту. Це поляки не пускали євреїв до університетів і били їм вікна, а не українці. А під час війни євреїв не раз рятували саме націоналісти.

Ось цікава історія від Карла Волоха: «Вот еще одна маленькая зарисовочка из вчерашней примайданной ночи. Когда расставались со Степаном Бандерой-младшим, он сказал: «Ладно, побегу, меня Олеарчик в баре «Барабан» ждет».

А я говорю: «Передайте ему, что в Израиле есть известный музыкант Алон Олеарчик – вдруг родственник. Впрочем, вряд ли, фамилия, вроде и не его, а чужая – не помню всей истории».

А через некоторое время мы тоже попали в этот самый «Барабан». И меня познакомили с этим самым польским журналистом (украинского происхождения) Олеарчиком. И я с ним заговорил об Алоне. И сказал, что, правда, вряд ли это родственник, ибо фамилия, кажется, заимствованная.

– Ясно, что заимствованная, – сказал тот. – Его фамилия Бронштейн, мой дед его отца прятал в войну у себя дома и спас. Кстати, дед был бандеровцем.

А я подумал, как это ломает все стереотипы: бандеровец рискуя жизнью, спасает еврея, а тот в благодарность всю жизнь носит его фамилию».

А я доповню цю історію ще однією зворушливою дружбою єврея і націоналістів, ба більше – автора часописів, які виходили під час німецької окупації. Це поет Яків Гальперін, який народився у 1921 в Києві в єврейській родині. При реєстрації населення німцями у листопаді 1941 Яків заявив, що паспорта втратив, щоб не виказати свого єврейського походження. Оскільки в такому випадку треба було представити двох поручителів, то, як засвідчив М.Бердичевський, саме українські націоналісти допомогли йому. Одним з них став Світозар Драгоманов, у якого Яків поселився. Поет Наум Коржавін писав: «Именно украинские националисты долго спасали моего друга, талантливого поэта Якова Гальперина».

Весною 1943 Якова видала німцям його дружина, з якою він уже не жив. Вона зійшлася з угорським офіцером і вирішила таким чином відібрати у колишнього чоловіка помешкання. Поета розстріляли у травні 1943.

Подібних історій багато. І можна було б також нарешті порахувати, скільки євреїв і хто саме вирізав. Почати з чорносотенців, денікінців, а завершити сталіністами, які вистріляли усі так звані єврейські комуни на терені України, потім взялися за єврейський «офісний планктон», а по війні і за інтелігенцію – під роздачу пішли лікарі, театрали, письменники...

Але якщо взяти глобально. Сталін знищив щонайменше пів тисячі єврейський інтелектуалів. Чи може Дарєнка назвати бодай одного єврейського діяча культури, вченого, митця, якого б убили галичани?

А далі нашого малороса панєсло незгірше за Остапа Бендера: «Сотни тысяч людей толкутся на майданах, но это не значит, что дела на Украине решаются народом, дела решают 4-5 кланов. Что нужно для Рината Ахметова, Дмитрия Фирташа, Виктора Януковича и других кланов, чтобы они прильнули к нам и сдали нам страну? Почему бы не подумать в этих практичных и понятных терминах?

Центральная, Южная и Восточная Украина входят в состав России без всяких дурацких автономий. Западная Украина идёт к такой-то матери, и все счастливы. Чем плоха идея?»

Це запитання очевидно адресоване особисто товаришу Добкіну. А от вищеназвані клани разом зі своїми капіталами ледве чи відгукнуться на заклик Дарєнка, бо, увійшовши в Росію, відразу перетворяться з велетнів на карликів. А дехто ще й розділить недавню долю Ходорковського. Що-що, а чужі гроші Путін рахувати уміє».

Як інформував «ЩЛ», у Добкіна істерика – вимагає від’єднати Захід України, але залякування Львовом призвело до протилежного результату, а земляки Януковича дякують йому за об'єднання країни проти нього.

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook