НАТО не надає Україні летальної зброї, щоби не спричинити ядерної ескалації, – політолог

Відео: Львівський прес-клуб

Про це сьогодні, 20 квітня, під час прес-конференції-дискусії на тему:

«Який захист – політичний і військовий – може отримати Україна з інтеграцією в НАТО?», що відбулася у Львівському-прес-клубі, заявив доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені І.Франка, політолог-міжнародник, кандидат політичних наук Ростислав Романюк. 

За його словами, ці країни усвідомлюють, що воювати з Росією вони не можуть. І утримуються від надання летальної зброї, щоби ситуація не стала вже зовсім загрозливою. 

- Проте є інші, гібридні шляхи, до умиротворення агресора, які лежать у стримуванні та у заподіянні шкоди іншими засобами, наприклад, санкціями. Очевидно, лише таким шляхом, хоча він є і тривалим, і не корисним для жертви агресії, можна втримати ситуацію та не допустити якогось, в цьому випадку, цілком конкретного, ядерного протистояння чи ядерного конфлікту, - каже політолог. 

За його словами, якщо раніше могутні держави, опираючись на власну військову та політичну могутність, намагалися вплинути на розвиток міжнародних відносин у корисному для себе напрямі, то сьогодні лише військової могутності недостатньо, щоби держава втілювала свої інтереси. 

- Десь у сімдесятих роках стало зрозуміло, що до уваги треба брати і економічні, інформаційні, культурні та інші аспекти. Без цього, опираючись тільки на військову силу, держава не спроможна настільки ефективно, як це було в 19 столітті, реалізовувати власні інтереси, - говорить Ростислав Романюк.

Він стверджує, що останнім часом у міжнародних відносинах звертають увагу на правовий дискурс. Постало питання: чи може міжнародне товариство втручатися у  внутрішні справи держав, порушувати державний суверенітет, навіть якщо там гіпотетично порушуються права людини. Таке питання могло з’явитися винятково у ліберальних демократій західного типу. 

- Поріг агресивності та бажання з’ясовувати відносини між собою або розв’язувати конфліктні ситуації за допомогою насилля, серед демократії є значно нижчим. Вони схильні використовувати міжнародно-правові організації, щоби залагоджувати конфлікти, - пояснює політолог.

Водночас він зауважив, що це не означає, що демократії не воюють. Вони воюють, але мають схильність до участі у війнах інших демократій. 

- Вони виступають потужним фронтом на захист своїх демократичних цінностей перед можливим агресором. Навіть деколи йдуть на матеріальні втрати, як запровадження санкцій, для того, щоби ситуація розвивалася у вигідному для них руслі. Якщо звернути увагу на Україну, яка не є членом альянсу, але декларує демократичні принципи розвитку, то це забезпечило нам велетенську підтримку з боку західних держав, - вважає він. 

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook