«Ми вже не менше двох тижнів спостерігаємо часткове виведення російських підрозділів з України», – експерт

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти військових експертів «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук розпочав у неділю,  коментувати підсумки минулого тижня, традиційно – «з поганого:

1. Терористи налаштовані на довге і щасливе життя у вигляді ракової пухлини на тілі України. Вони активно готуються до зими, одночасно користуючись так званим «перемир’ям» для максимально можливої інтеграції з Росією.

Москва тишком ці сподівання донбаських маргіналів підтримує – заради цього, власне, і починався сир-бор. Так, 7 жовтня в «ДНР» заявили про створення свого «Національного банку» (вочевидь, більш доречною була б назва «Перший Російський Терористичний банк»).

Далі «прем’єр-міністр ДНР» Захарченко заявив, що «банківська система ДНР» буде інтегрована до російської, що дозволить, як удокладнив цей унікум, «розпочати виплату пенсій та зарплат, дозволить запустити всю нашу економіку». Раніше «міністр освіти ДНР» Костенок ляпнув, що «ДНР» відкрила коррахунки у російських банках і «може проводити практично всі фінансові розрахунки».

Простіше кажучи, терористи вкотре цілком відверто заявляють (і російські ЗМІ радісно транслюють ці заяви): ми – проект Москви, фінансує нас Москва, і житимемо на її шиї. Світ на відверте фінансування Росією нею ж породженого тероризму не реагує.

2. Здавалося б, цілком виправданий крок: Верховна Рада змінила кордони Новоайдарівського, Слов’яносербського, Попаснянського та Перевальського районів Луганської області. Суть зрозуміла: приєднати до контрольованих українською владою територій населені пункти тих районів, де райцентри опинилися на окупованій території.

Цей крок влади – побічне свідоцтво того, що найближчим часом ніхто не планує звільняти Донбас. Але сутність не в цьому.

З одного боку, як резонно відзначають місцеві влади, зміна кордонів районів дозволить спрямовувати на контрольовані українською владою території області необхідні засоби для соцвиплат. З іншого боку, це не може бути самодостатнім кроком у роботі з «прифронтовими» територіями.

Якщо просто виплачувати пенсії та допомогу, не працюючи з населенням, ці території залишатимуться пороховою бочкою, де народ, запінившись, буде вимагати від Києва підвищувати соціальні виплати, але при цьому мріяти про «ЛНР» та приєднання до Росії.

Навіть якщо ми вирішили поки що заморозити конфлікт на Донбасі, «прифронтова зона» має бути у сфері особливої уваги. Повна люстрація органів місцевої влади та правоохоронців, особливі економічні умови, створення робочих місць і потужна підтримка місцевого бізнесу, інформаційна робота з населенням та підтримка місцевих проукраїнських громадських рухів – це запорука того, що «прифронтова» полоса буде картиною «успішності» України на противагу безмежному, голодному та безробітному пеклу «ЛНР» та «ДНР».

Сьогодні так звані звільнені райони з Донецька та Луганська виїхали сотні й тисячі спеціалістів, що бажають одного – спокійно працювати. Нам необхідно дати їм таку можливість.

Нам потрібно створити всі умови, щоб кожен мешканець Донбасу мріяв жити в Україні (а таких нині саме на цих територіях часто густо менше 50% всіх жителів населених пунктів). Це у війні за Донбас не менш важливо, аніж танки й міномети.

3. Продовжується негативний резонанс навколо розслідування подій під Іловайськом.

Активно обговорюється заява Генпрокуратури про те, що трагедія стала можливою через дезертирство 5-го тербатальйону. ЗМІ поклали відповідальність за трагедію на міністра оборони Гелетея та начальника Генштабу Муженка: немов, про масове вторгнення російських військ, що взяли потім Іловайськ та наші підрозділи у кільце, було відомо ще 23 серпня, але ніяких дій Генштаб не розпочав.

Я своє відношення до перебігу слідства виказав раніше. Можу лише додати: за нашими, групи «ІС» даними, МО та ГШ дізналися про російське вторгнення не в останній момент – тут наша інформація співпадає з даними Ю.Бутусова. Слідству залишається лише встановити докладний час надходження розвідданих та з’ясувати причини бездіяльності генералів.

Однак все це не означає, що командирів підрозділів, які «відступили» на сотні кілометрів, слід оголосити «героями» та роздати їм прянички і медалі. Вина генералів не виключає розслідування вини командирів середньої, а, можливо, і нижчої ланки. Тоді це буде справедливо.

Із приводу заяв Генпрокуратури. ГПУ – не є істиною останньої інстанції. Істина останньої інстанції – суд. Розслідування ще не закінчене.

Коли нам оприлюднять весь список звинувачених, коли ми дізнаємося про висновки правоохоронців за результатами розслідування, і , − головне! – коли свої наголоси розставить суд, лише тоді можна буде говорити про об’єктивність правової оцінки цих подій. А я сподіваюсь на те, що слідство й суд будуть неупередженими – а сподіватися на це є всі підстави, надто вже серйозний (що цілком виправдано) резонанс отримала ця історія.

Із доброго:

1. Президент Петро Порошенко оголосив про створення трьох ліній оборони на Донбасі, аби «зафіксувати» лінію протистояння наших та російсько-терористичних військ, щоб, як він висловився, «не допустити терористів та диверсантів, котрі б перешкоджали мирному життю українців».

Взагалі то про необхідність створення лінії оборони ми говорили з самого початку «перемир’я», тобто більше місяця тому. Коли б ці роботи були розпочаті своєчасно, дивись, бурхливе і криваве «перемир’я» не обернулося б для нас втратою нових територій (пропоную порівняти карти зони конфлікту на початок вересня і на сьогодні). Але, якщо до наших стратегів нарешті дійшла світла думка прийняти таке банальне рішення – це вже успіх.

2. Путін наказав відвести російські війська від кордону з Україною. Загалом, не вперше з початку війни Кремль віддає такі накази, тільки якимось дивним чином після них на Донбасі виявляється все більше вояк та зброї.

Однак цього разу ми вже не менше двох тижнів спостерігаємо часткове виведення російських підрозділів з України, що дає привід для оптимізму. Зараз на Донбасі продовжують дивакувати в основному диверсійно-розвідувальні групи ГРУ ГШ ЗС (головного розвідувального управління генерального штабу збройних сил. – «ЩЛ») РФ та вузькі спеціалісти з числа кадрових військовослужбовців РФ у складі терористичних груп.

Зрозуміло, що ніхто не вірить у миролюбство Путіна – слід бути повним олігофреном, аби повірити в це. Але, знаючи, що за кілька годин Москва не зможе наростити чисельність своїх військ на Донбасі, ми можемо визначити угрупування своїх військ, які необхідні для стримування оборони (поки Київ не зважиться на активні дії). А потім лише слідкувати за прикордонними територіями РФ стосовно нових російських «навчань».

3. Міноборони України обговорює з громадськими організаціями план спільних дій з метою створення системи територіальної оборони (ТО). Буде підписаний меморандум спільних дій, текст якого вже доправлений до Генштабу ЗСУ. Зараз створюється база громадських організацій, котрі у майбутньому складуть кістяк ТО.

Сама ідея створення «повноцінної» системи ТО, замість ситуативно створюваних територіальних батальйонів, що тут же відправляються «на фронт» − цілком правильна. Але виникають питання щодо її нинішньої реалізації.

Адже цілком очевидно, що ТО повинна створюватися одночасно з реформою всієї системи нацбезпеки та оборони держави, і є невід’ємною частиною цієї системи, доповнюючи армію та Нацгвардію як основні збройні формування. Має бути чітко законодавчо прописаний механізм формування підрозділів ТО (з відбором та забезпеченням пільгами та грошовою винагородою для бійців-територіалів, що готуються у якості т.зв. активного резерву), система підготовки та забезпечення цих підрозділів, їх взаємодії зі збройними формуваннями.

При цьому немала частка відповідальності за ТО повинна покладатися на місцеві влади – на те вона й зветься територіальною. Всі мають знати свої права, функції і нести свою частину відповідальності. Лише тоді ми відійдемо від махновщини.

Замість цього Міноборони та Генштаб фактично пропонують продовжувати існуючі вимушені імпровізації та зайнятися тер обороною активістам (благо, що в країні патріотів досить), а держава десь чимось допомагатиме. Люди добрі, у нас нинішню війну й так на своїх плечах тягнуть волонтери, може досить наштовхувати громадян на запитання, навіщо нам взагалі потрібна держава я навіщо сплачуються податки? Бо державі так сподобалося, що її роботу виконують патріоти, що вона пробує і далі їздити на цій робочій конячині. І дивно – схоже, що війна нічому не вчить наших військових чиновників.

4. Президент підписав закон про люстрацію. Парламент прийняв у першому читанні законопроект про створення Національного антикорупційного бюро.

Це – те, чого ми очікували відразу після Майдану. Важко сказати, скільки у цих подіях передвиборчого піару, а скільки – реального прагнення можновладців вилікувати найважчі хронічні хвороби України. Але це – перший крок, початок шляху. Все останнє далі залежить лише від нас з вами».

Дмитро Тимчук написав це сьогодні, 12 жовтня, на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook».

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook