Червоні лінії України між Білим домом і Кремлем

Цю ситуацію аналізує ВВС-Україна, пише DailyLviv.com. 

Телефонні розмови президента США Дональда Трампа з російським лідером Владіміром Путіним та українським президентом Володимиром Зеленським цього тижня стали найважливішою дипломатичною ініціативою від моменту початку російського вторгнення в Україну, пише CNN. Однак її перші результати не викликають оптимізму, вважає видання. Трамп презентує початок будь-якого діалогу як тріумф, а себе хоче представити унікальним переговорником. Однак результати його зусиль поки що залишаються примарними, йдеться в публікації.

Путін відхилив пропозицію Трампа про 30-денне перемир'я. Іншими словами, російський президент не готовий завершити війну, про що свідчать його нові вимоги, які Україна ніколи не прийме, якщо хоче зберегти свою незалежність. При цьому Кремль не бажає повністю ігнорувати Трампа, намагаючись зберегти видимість конструктивного діалогу, пропонуючи зміцнення особистих і міждержавних відносин.

Зеленський, своєю чергою, швидко вчиться й адаптується до нової ситуації. Він, як пише CNN, не може дозволити собі повторення "катастрофічного вибуху" в Овальному кабінеті і тепер погоджується майже на все, про що просить Трамп. Він усвідомлює, що без американської підтримки Україні буде складно продовжувати опір, тому став значно поступливішим. З іншого боку, Трамп, мабуть, пом'якшив своє ставлення до Зеленського, можливо, через більш поступливий тон українського президента.

У середу під час годинної розмови Трампа і Зеленського президент США погодився допомогти знайти в Європі життєво необхідне Україні обладнання для протиповітряної оборони. А прессекретарка Білого дому Каролін Лівітт заявила, що США продовжать надавати Україні військову допомогу і розвіддані.

Це - своєрідна відповідь Путіну, який називає припинення військової допомоги Україні та передачу їй розвідувальних даних умовою до пошуку постійного миру, зазначає видання.

На переговорах з Росією в Саудівській Аравії на початку цього місяця держсекретар США Марко Рубіо заявив, що реакція Москви на ініціативу Вашингтона стане свідченням її справжніх намірів в переговорах. "Якщо вони скажуть "ні", то нам доведеться все вивчити і зрозуміти ситуацію у світі та (з'ясувати), якими є їхні (російської сторони) справжні наміри. Думаю: якщо вони скажуть "ні", то це багато що скаже нам про те, які їхні цілі та настрої". За стандартами самого Рубіо, Москва вже сказала "ні", пише видання.  Але держсекретар не може озвучити це з очевидних політичних і дипломатичних причин, і не має іншого вибору, окрім як продовжувати наполягати на своєму.

Білий дім публічно ігнорує непоступливість Путіна, продовжуючи підтримувати мирні зусилля.

"Трамп хоче миру. Європа хоче миру. Україна хоче миру. Не вистачає лише одного – Путіна", – так описала ситуацію міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен.

Однак Росія навряд чи відмовиться від участі в переговорах, вказують автори статті. Згідно з російським звітом щодо телефонної розмови лідерів, Путін запропонував Трампу розширити стосунки з Росією і розглядати війну в Україні як побічне периферійне явище.

У той час, як Дональд Трамп шокує союзників США своїми геополітичними маневрами, у центр уваги повернувся один з європейських лідерів Еммануель Макрон, пише Bloomberg. Разом з британським прем'єр-міністром Кіром Стармером він хоче зібрати представників 37 країн, які готові надати Києву військову підтримку. Однак ця ініціатива неминуче загострює протистояння з Трампом, зазначає агенство. Оскільки американський президент розглядає припинення бойових дій як засіб налагодження економічних і політичних відносин з Росією.

Союзники Києва хочуть домогтися паузи в бойових діях та ізолювати Путіна як головну перешкоду на шляху до миру, додає Рolitico. Ініціатива, яку просувають Франція та Британія, передбачає залучення європейських військових ресурсів, а також фінансування й військової техніки від держав Співдружності та азійських партнерів для зміцнення оборони України. І хоча не всі союзники Києва підтримали цю ідею, вона набуває дедалі більшої підтримки серед європейських урядів.

Одночасно країни ЄС прагнуть зміцнити свій військовий потенціал, щоб забезпечити незалежність від США у сфері безпеки. Європейські лідери побоюються, що швидке припинення війни може призвести до нестабільного мирного врегулювання, яке дасть змогу Кремлю перегрупувати сили для нового наступу.

Україна, своєю чергою, не лише намагається зберегти підтримку США, а й посилює співпрацю з європейськими партнерами. Адміністрація Зеленського веде переговори про прискорений вступ до ЄС, вважаючи це ключовим фактором для стабільності та безпеки країни. Київ також працює над створенням "коаліції охочих" серед європейських держав, готових підтримати Україну в разі зміни політичного курсу Вашингтона. Тож, на думку авторів статті, попри складність ситуації, останні події показують, що мирний процес, хоч і повільно, але рухається вперед.

Трамп намагається утвердити свій імідж великого дипломата, Путін – максимально затягувати переговори, а Україна – шукати способи зберегти підтримку союзників у мінливих політичних реаліях.