У Львові бджоли “закусали” хронічні хвороби двох найрідніших жінок

68-річна Любов Станкевич зі Львова сім останніх років щовесни і щоосені медикаментозно лікувала хронічні поліартрит і артроз. Але восені 2019-го жодні ін’єкції, які приписала їй ревматологиня, не зняли навіть запальний процес. Болі були нестерпними.  

Про це “Щоденному Львову” розповіла пацієнтка медзакладу Любов Станкевич.

- Лікувалася в поліклініці в доброго ревматолога. Брала уколи дорогі, таблетки - навесні і восени. Спочатку допомагало. Потім зійшло на нуль. Кажу лікарці: “Не допомагає. Може, ліки - підробка?” Призначила інші ін’єкції - також недешеві. Безрезультатно. Не знімали навіть запальний процес. Крутило-ламало все тіло, кістки. Особливо - на зміну погоди. Ледве ходила. Потім уже мусила навіть триматися  за стіну, аби зробити кілька кроків, - описує свій немічний стан Любов Станкевич.

Майже в цей самий час, за словами Любові Станкевич, у її доньки - 44-річної Тетяни також почалися серйозні проблеми зі здоров'ям.

Ось, що розповіла “Щоденному Львову” Тетяна Падалка, яка працює рентген лаборанткою: 

- У мене - протрузії дисків хребта - в грудному відділі і в попереку. З ними ходжу років двадцять. Лікувалася в невропатолога. На витяжки ходила, робила блокади. Це приглушувало біль орієнтовно на пів року. Але торік уже так скрутило, що не могла навіть зробити гігієну тіла. Лежала в одному положенні навзнак - так було легше. Колола протизапальні, знеболюючі, гормональні препарати - нічого не допомагало. Завезли мене до остеопата. Він трохи вправляв хребет. Зазвичай на 3-4 день після таких процедур йде загострення. Тож я стала не лише неходяча, а ще й S-подібно перекошена. Казала до дітей: “Напевно, буду вмирати. Поховайте вже десь мене, бо не витримую!”.  

На операцію пані Тетяна не погодилась би. Мотивує це тим, що працювала в діагностичному центрі і з практики знає, як після таких оперативних втручань міжхребцеві кили за якийсь рік знову “вилазять” на тих самих місцях.

- Я зрозуміла, якщо не альтернативна медицина, то більше нічого не допоможе, - підсумувала Тетяна Падалка. - Згадала про свою колєжанку, в якої були міжхребцеві кили і протипокази до операції. Вона й порадила мені випробувати метод нетрадиційної медицини - бджоловжалювання. 

Коли Тетяна Падалка потрапила до лікаря-апітерапевта Івана Пилипчука, який спеціалізується на бджоловжалюванні більше сорока років, він, після ознайомлення з історією її хвороби, без особливого оптимізму резюмував: “Важкий випадок. Але хворим з таким діагнозом бджолотерапія допомагала”.

- З третього тижня лікування біль почав відпускати і поступово поліпшувалася постава, - згадує пані Тетяна. - Я поверталася додому після сеансів і щоразу запитувала дітей: “Подивіться, я вже рівніша?“. Діти обдивляли мене і казали: “Ще трошки!”. За місяць болі цілковито щезли. Але я ще майже три місяці ходила на лікування - для профілактики. Зараз немає жодного болю. Повторна МРТ показала зменшення двох кил на 0,5 мм (у мене їх чотири - в попереку і стільки ж в - грудному відділі). Зменшення, нібито, невелике. Але я знаю, що не завжди велика кила дає больовий синдром, а маленька - безболісна, - пояснює Тетяна Падалка.  

Вона додала, що протрузії дисків хребта у неї є наслідком надмірних спортивних навантажень.

- Я - колишня спортсменка, веслувальниця, дійшла до 1-го розряду. Гирі тягала ще дівчинкою і перетренувалася, - констатує пані Тетяна.

До розмови приєднується мама Тетяни Падалки - Любов Станкевич, щоби відновити хронологію подій.

- Спочатку донька пішла на бджоловжалювання. А потім мене привела до “Доктора Бджілки”, - там ми між собою називаємо Івана Йосиповича Пилипчука, - розповідає пані Любов.

За її словами, хворобу вона заробила на важкій фізичній роботі.

- Двигала багато. Дуже застуджувала ноги. Інколи їх не відчувала. Тоді не зважала на це, не лікувала. Пішли запальні процеси. Може, й кили були. Але на МРТ йти боялася. Маю клаустрофобію. Після кількох сеансів бджоловжалювання вночі змогла самостійно встати і піти у вбиральню. Може, спрацював ефект плацебо, - припускає Любов Станкевич. - Але позитивний результат був реальний, фізичний. 

Після трьох курсів апітерапії, які тривали майже чотири місяці, за словами Любові Станкевич, ноги в неї припинили боліти. Вона переконана, що бджоловжалювання також застимулювало ввесь організм, дало йому поштовх на відновлення. 

- Імунну систему піднесло, відчула. Я ж маю цілий букет запущених хронічних хворіб: артроз, поліартрит, збільшена печінка, немає жовчного міхура, хвора підшлункова, зашлаковані судини. Наприклад, був гастрит з підвищеною кислотністю. Мусила таку кислотність знімати таблетками. Зараз таблеток не приймаю. Через звуження судин - паморочилося в голові. Позбулася й цієї проблеми. Під час застуди, за найменшої нежиті, в носі робилися набряки. Закладало вуха так, що глухла. Бо колись мала нежить, помила голову і вийшла надвір - заробила холодову алергію. Тепер набряків немає, -  перелічує причини, наслідки і результати лікування своїх недуг Любов Станкевич.

Але, на її думку, вона ще не використала всі ресурси для відновлення організму.

- Треба мені скинути 50 кілограмів. Зараз важу 120 кілограмів при зрості 165 сантиметрів. Люблю каші і не тільки. Раніше могла постити 2-3 дні, лише воду пити, а зараз не маю такої сили волі. Та мушу якось взяти себе в руки. Бо сама себе через це не поважаю, - щиро каже Любов Станкевич, розуміючи, що бджоли їй мало допоможуть в обмеженні апетиту. 

Хвороби, які раніше мали протипокази до лікування укусами бджіл, як показує багатолітня практика, нині ефективно лікує апітерапія. Про це "Щоденному Львову" розповів в інтерв'ю львівський апітерапевт з 40-річним досвідом Іван Пилипчук. 

“Щоденний Львів” неодноразово розповідав про історії пацієнтів апітерапевтичних сеансів, зокрема, повідомляв про те, що у Львові бджоли врятували чоловікові ногу від ампутації, а тепер лікують його доньку від ревмокардиту. 

Польський фільм про львівський метод бджоловжалювання Івана Пилипчука торік також продублювали англійською мовою.