13:08 8 січня 2020 р.
Два роки тому в 41-річного підприємця з Жовкви Романа Чепіля стався розрив аневризми. Нейрохірурги екстрено зробили йому тромбектомію (операцію з видалення тромба) без будь-яких гарантій на видужання. Бджоловжалювання впродовж двох наступних років допомогло чоловікові повернутися до повноцінного життя.
Про це «Щоденному Львову» розповіли Роман Чепіль і його дружина Уляна.
За її словами, хворобі чоловіка передували стреси і напружена робота. У нього раптово померла мама і потрібно було завершувати будівництво великого торговельного об’єкту.
Серйозна недуга почалася, нібито, з незначного симптому, який спонукав чоловіка звернутися до офтальмолога.
- 1 жовтня 2017 року з ока почала текти сльоза. Тиску не було, голова не боліла. Офтальмологиня подивилася і сказала, що це, мабуть, через запилення очей. Порадила також звернутися до невропатолога. Але його в той день на прийомі вже не було. Коли ж я повернувся додому, почала боліти голова і кров’яний тиск підскочив до 140 на 85. Це при тому, що високого тиску я ніколи не мав. Поки дружина поїхала в аптеку за таблетками, тиск піднявся до 150 на 95, - згадує пан Роман.
За його словами, дружина Уляна негайно перетелефонувала невропатологу, який заочно поставив діагноз – гіпертонічний криз.
- Але не встигла я покласти слухавку, - доповнює пані Уляна, - як чоловік підходить до мене і каже: «У мене, напевно, інсульт». Після цього здогаду він миттєво сідає в машину, і ми мчимо в лікарню. Місто маленьке – кілька хвилин треба, щоб доїхати до лікарні. Забігаємо в реанімаційне відділення. Міряють тиск – уже 225 на 125. Мову Романові відняло. Лікарі поставили крапельницю, аби збити тиск. Тиск понизили і впродовж години до чоловіка повернулася мова. Роман одразу повертається до звичного режиму життя: бере телефон, замовляє цеглу, цемент.
Чоловік збирається, за словами дружини, йти з лікарні. Мовляв, його нічого не болить, тиск впав, то навіщо, каже, буду лежати. Невропатолог підтвердив гіпертонічний криз і запропонував наступного дня зробити обстеження на МРТ. Але за лічені хвилини, доки дружина вийшла в коридор і повернулася до відділення, чоловікові знову відібрало мову: «Він дивиться на мене великими очима і сказати нічого не може».
Ситуація була критичною. Районні лікарі викликали швидку зі Львова, і хворого забрали в обласний центр.
- Коли ми приїхали до Львова в лікарню швидкої допомоги, бригада лікарів уже чекала. У районній лікарні дали виписку, що в чоловіка – розрив аневризми. Його одразу взяли на тромбектомію. Операція тривала 15 хвилин. Лікар чесно сказав, що гарантій не дає і це, мовляв, останній вагон. Мова в Романа не поверталася. Лише кілька фраз він говорив. А через за день помер його 46-річний сусід у палаті, і Роман від перехвилювання повторно дістає високий тиск. Йому цілковито відібрало мову, - розповідає Уляна Чепіль.
Лікування в стаціонарі, за словами пана Романа, тривало місяць. Ще за місяць він приїхав на контрольне обстеження. Лікарі, сказали, що все – нормально. Але мова, як згадує чоловік, майже не поверталася, хоча він і сам, і з фахівцем посилено займався над її відновленням. Наприклад, замість слова «молоко» казав «катаха». Тобто думав, що каже «молоко», а відтворював якусь абракадабру.
- Коли чоловік ще лежав у лікарні, нам телефонував сусід і агітував вдатися до бджоловжалювання. У нього були міжхребцеві кили, він ледве ходив і жив на дуже сильних знеболюючих. Бджоли йому допомогли не лише уникнути складної операції, але й повернутися до нормального життя. Та мені було не до експериментів. «Ігор, облиш мене. Він такий тяжкий хворий. Які бджоли!? Хіба в нього мало больового шоку!» - казала я сусідові, - розповідає пані Уляна.
Однак на четвертий місяць після лікарні Роман Чепіль усе ж поїхав до лікаря-апітерапевта, фізіотерапевта Івана Йосиповича Пилипчука. Перший курс апітерапії-бджоловжалювання він прийняв у квітні 2018 року.
- Після цього ми приїхали на контрольну перевірку до кардіоневрологині. Вона скерувала нас на дослідження. Лікар, який дивився судини Романа, не міг повірити, що перед ним стоїть живий хворий з таким діагнозом,- каже Уляна Чепіль.
Її чоловік запам’ятав слова лікаря, який тоді сумно пожартував, що 75% людей з таким діагнозом не виживають, а решти 25% він ще не бачив. Але це вже було після бджоловжалювання, уточнює Роман Чепіль.
Зараз, за його словами, він проходить уже четвертий курс бджоловжалювання. Глибоко вірить у користь цього лікування і тому не пропускає жодного з трьох сеансів щотижня.
- У чоловіка тепер майже ідеальні показники. Відновилася мова. Не було чуття в пальцях, не відчував холоду і тепла. Коли я нарікала на це, лікарі казали: «Ти тішся, що з того світу повернувся». Радили купити кульок для вправ, аби розробляти пальці, але він нічого цього не робив, бо – лінувався, скажу вам чесно. Більше того, він – страшенний холерик. Став значно спокійнішим. Також в нього були парези, а тепер м’язи відновилися цілковито. Після одного з візитів у Львові до нейрохірурга Андрія Юрійовича Токарського, який допомагав рятувати чоловіка, завідувач нейрохірургічного відділення лікарні швидкої медичної допомоги сказав: «З тобою було приємно посидіти, але ти вже не мій пацієнт», - розповідає дружина.
За її словами, чоловік взагалі не приймає таблетки – вони заважають максимальному ефекту від бджоловжалювання: «Мене, іноді, такий страх охоплює: він не п’є таблетки для розрідження крові!».