13:13 24 жовтня 2025 р.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
У суботу, 25 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Василем Кобрином, Володимиром Пушкарем та Романом Собечком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
О 09:30 розпочнеться прощання з воїнами Василем Кобрином - у храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові, та Романом Собечком - у храмі Всіх Святих Українського Народу на вул. Петлюри.
Чин похорону Василя Кобрина, Володимира Пушкаря та Романа Собечка відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Біографічні довідки захисників
Василь Кобрин (20.02.1998 - 16.10.2025). Львів'янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 90 м.Львова. Здобув фах автомеханіка в Автомобільно-дорожньому фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка», а згодом - економіста у Національному лісотехнічному університеті України. Також закінчив музичну школу по класу труби.
Працював у різних сферах діяльності, зокрема, автомеханіком. Разом із товаришем відкрив власний заклад «PARADISE FOOD», де втілив свою любов до смачної їжі та спілкування з людьми.
Зі слів рідних, Василь був людиною великого серця - справжнім чоловіком, сином, батьком і другом. Завжди був поруч, коли комусь потрібна була допомога. Не прагнув слави, проте своїми вчинками здобував її щодня - тихо, гідно, по-людськи. Відзначався відвагою, щирістю та багатогранним талантом. Цікавився автомобілями, любив грати у футбол, готувати і проводити час зі своєю донечкою та близькими.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 68‑ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», відзнакою Міністерства оборони України «За поранення» та медаллю «Ветеран війни».
У Василя Кобрина залишилися дружина, донька, батьки, сестри та друзі.
Володимир Пушкар (10.03.1987 - 16.10.2025). Уродженець села Кутрів Волинської області.
Навчався у Берестечківському ліцеї Горохівської міської ради Волинської області. Згодом здобув професію інженера у Львівському національному аграрному університеті в місті Дубляни.
Працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Автомаштех» на посаді техніка з налагоджування та випробувань устаткування.
Зі слів рідних, Володимир був спокійним, добрим і мужнім чоловіком, відповідальним і турботливим сім'янином. Цікавився автомобілями, любив риболовлю та відпочинок на природі.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 63‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений нагрудним знаком Міністерства оборони України «Знак пошани» та медаллю «Ветеран війни».
У Володимира Пушкаря залишилися дружина, син та донька.
Роман Собечко (20.07.1986 - 18.10.2025). Львів'янин.
Навчався у ліцеї № 18 Львівської міської ради. Згодом здобув кваліфікацію менеджера бізнесу у Міжрегіональній академії управління персоналом.
Працював адміністратором на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Роман був добрим, щирим і творчим чоловіком, який завжди приходив на допомогу іншим. Любив природу, відпочинок у лісі, збирання грибів та риболовлю. Захоплювався футболом, складав картини з паперових модулів і писав вірші.
Є автором трьох поетичних збірок: «Світанок», «З вірою в серці», «Легенди Раковецького лісу», у яких оспівував любов до рідного краю та природи. Його життєве кредо найточніше віддзеркалюють власні рядки: «Дякую Сонцю, дякую Небу, вдячний Природі, Матері щедрій, за все, що у мене є в цьому Світі».
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Романа Собечка залишилися батьки та брат.