16:56 20 лютого 2026 р.
Чин похорону обох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
У суботу, 21 лютого, Львів попрощається з військовослужбовцями Романом Дерефінкою та Михайлом Білим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань. Прощання з Михайлом Білим розпочнеться о 09:30 у храмі святого Василія Великого та священномученика Олексія Зарицького УГКЦ.
Чин похорону обох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна)
Роман Дерефінка (13.03.1975 — 26.11.2024). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №78 та у ліцеї №93 Львівської міської ради. Згодом здобув фахову освіту у середньому професійно-технічному училищі №38 м. Львова.
Проходив строкову військову службу, згодом — службу у внутрішніх військах.
Зі слів рідних, Роман захоплювався риболовлею та футболом, любив відпочинок на природі. Був добрим, щирим і спокійним, вирізнявся м’яким характером та неконфліктністю.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Романа Дерефінки залишилися батьки, брат, сестра та родина.
Михайло Білий (19.11.1997 — 15.02.2026). Львів’янин.
Навчався у ліцеї №38 Львівської міської ради. Згодом здобув професію слюсаря-автомеханіка у Вищому професійному училищі №29 м. Львова та у Вищому професійному училищі №63 м. Львова.
Проходив строкову військову службу у складі Національної гвардії України.
Працював у будівельній сфері та водієм навантажувача на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Михайло був добрим і спокійним, щирим та життєрадісним. З особливою теплотою ставився до дітей, щиро любив своїх племінників. Був небайдужим до тварин. Мав багато друзів, вирізнявся товариськістю, завжди залишався усміхненим і відкритим до людей. Захоплювався кулінарією, слухав музику, писав пісні та був надзвичайно творчою особистістю.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Михайла Білого залишилися мати, сестра та племінники.