15:24 14 травня 2023 р.
"Я розгубилася, бо все пороздавала хлопцям на війну", - розповідає Оксана Рущишин – дружина загиблого бійця батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів». У Романа залишилися троє дітей.
Цю розповідь, присвячену Дню матері, опублікувала сьогодні поліція Львівської області, пише Dailylviv.com.
Сьогодні в Україні важко бути мамою. Важко щоразу здригатися, чуючи сигнал повітряної тривоги чи звуки вибухів, та думати насамперед про безпеку дітей. Важко проводжати на захист Вітчизни своїх синів, а ще більш нестерпно важко втрачати їх.
Важко ростити дітей і місяцями не бачити свого чоловіка, який в цей час боронить їхній спокійний сон. І ще важче, коли чоловік залишається на цій війні навічно…
Оксана Рущишин – дружина загиблого поліцейського, бійця батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів». Старший сержант Роман Рущишин загинув у березні 2022 року в бою з російськими загарбниками на Луганщині.
У Романа залишилися троє дітей – 5-річний Назар, 14-річна Анастасія та 16-річний Роман.
«Тепер я і за маму, і за тата, - каже Оксана. – Я усвідомила, що на мені набагато більше відповідальності, ніж півтора роки тому. Було страшно, чи дам раду, опускалися руки…».
Рано подорослішали без тата і діти. «Відчуваю від них величезну підтримку. Колись казала їм: «Як не слухаєтеся, розкажу татові, приїде – розбереться з вами». А тепер все по-іншому. Вони стали більш відповідальними. Допомагають вдома, по господарству. Адже живемо в селі – треба і траву покосити, і хату поприбирати, і на городі лад навести».
Колись Роман облаштував у хаті спортзал, щоб хлопці займалися. Раніше вони не дуже охоче йшли. А тепер старший син і сам займається, і молодшого за собою тягне – разом відтискаються, підтягуються, займаються з гантелями, ганяють у футбол.
«Менший син – це мій головний захисник. Все каже - «Мамо, не бійся, тепер я твій солдат, буду тебе завжди охороняти і захищати», - усміхається Оксана.
Не забувають про дружину та дітей загиблого товариша його колеги-поліцейські - підтримують родину, на дні народження дітей привозять подарунки, солодощі. Назар завжди зустрічає їх з величезною радістю. Каже: «Татові пацани приїхали!». Недавно подарували йому іграшкову снайперську гвинтівку – то він тепер з нею не розстається, навіть спить з нею, бо «найголовніший захисник» у родині.
А у доньки Анастасії – характер тата. Поліцейський характер. Сильна та цілеспрямована. Мріє про сцену, займається танцями, на всіх виступах у селі вона - перша.
«Найважче було у перші місяці після звістки, що Роман загинув. Не вірила до останнього. Навіть після похорону не вірила – все чекала, що ось-ось відчиняться двері і зайде Роман, - згадує Оксана. - Постійно сниться мені. Недавно наснилося, що прийшов додому і питає: «А де мій бронік?». Я розгубилася, бо все пороздавала хлопцям на війну».
Настя та Роман намагаються у всьому підтримати свою маму. «Вона є прикладом для мене в життя, люблю її більше за всіх. Для мене вона найкраща подруга, я можу довірити їй все», - зізнається Анастасія.
«Мама – це людина, яка завжди підтримає, у будь-який момент, чи вдень, чи вночі, підкаже щось і порадить», - каже Роман.
«Як чоловіка не стало, просто не хотілося жити. Тримали лише діти. І я відчувала, що не можу здатися заради них. Головне – не замикатися в собі, щоб від тих думок не збожеволіти, - каже Оксана. – І ми беззастережно віримо, що Україна переможе, що загибель Романа не є даремною, що мої діти житимуть у вільній країні».
Мати, яка втратила на війні двох синів, пішла на військову службу заради внуків
Виконав бойове завдання ціною життя: завтра Львів прощатиметься з Василем Посвалюком