Олександр Садовніченко, Володимир Костирко. 32-річного уродженця Донеччини і 52-річного львів'янина поховають на Личакові

Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.

У вівторок, 30 грудня, Львів попрощається з воїнами Олександром Садовніченком та Володимиром Костирком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів'ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону воїнів Олександра Садовніченка та Володимира Костирка розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань Nº 87 (вул. Пасічна).

Олександр Садовніченко (03.03.1993 - 06.01.2025). Уродженець міста Святогірськ Донецької області.

Навчався у Святогірському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Святогірської міської ради Краматорського району Донецької області, згодом - у Слов'янському державному педагогічному університеті за спеціальністю «Менеджмент».

Працював у сфері продажу на приватному підприємстві та у товаристві з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта».

Зі слів рідних, Олександр цікавився комп'ютерною технікою та займався її ремонтом. Був спокійним, добрим і турботливим, відповідальним і завжди готовим допомогти іншим.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Олександра Садовніченка залишився батько.

Володимир Костирко (17.02.1973 - 30.11.2025). Львів'янин.

Навчався у ліцеї №5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради. Згодом здобув професію монтера у Львівському професійно-технічному училищі.

Проходив строкову військову службу, після чого підписав контракт і служив у складі Національної гвардії України.

Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Львів».

Зі слів рідних, Володимир захоплювався деревообробкою, садівництвом та риболовлею. Був добрим, відкритим і щирим, завжди допомагав іншим. Вирізнявся спокійним і неконфліктним характером.

Був учасником АТО.

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Херсонському, Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України та 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений численними відзнаками.

У Володимира Костирка залишилися син, дружина, сестра, брат та племінниця.

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook