18:09 19 травня 2024 р.
Одним із перших брав участь у боях за Рубіжне, Сіверськодонецьк та Попасну, де отримав поранення.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
Чин похорону захисника Олексія Дудика розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїна на Личаківському кладовищі.
Біографічна довідка захисника
Олексій Дудик (08.08.1983-13.05.2024). Уродженець села Високе, Вінницької області.
Навчався у колишній Височанській загальноосвітній школі I-III ступенів. У 2001 році закінчив Жмеринське професійно-технічне училище №1 та здобув кваліфікацію «бригадир з поточного утримання і ремонту залізничної колії та штучних споруд».
Після закінчення навчання проходив строкову військову службу у навчальному центрі імені Василя Вишиваного Національної гвардії України, згодом був переведений на посаду командира відділення зенітно-ракетних військ до 45-го полку імені Олександра Красіцького НГУ.
Впродовж 2004-2008 років працював інспектором охорони на різних підприємствах, також впродовж певного часу обіймав посаду сапера-радіотелефоніста групи розмінування. У 2008 році був прийнятий на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, понад 10 років пропрацював у Личаківській виправній колонії (№30).
Мав винятковий хист до малювання та співу, самостійно опанував гру на гітарі. За словами близьких, «Олексій Дудик у будь-якому товаристві завжди знаходив спільну мову з кожним, був душею компанії. Був співчутливим, умів підібрати потрібні слова для будь-якої ситуації – чи для дитини, чи для дорослого. Був справедливим та чесним патріотом і завжди казав «Хто, як не ми?!».
У 2020 році Олексій Дудик підписав контракт із Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України та обійняв посаду начальника групи військової частини А2736. Початок повномасштабного вторгнення російської федерації зустрів на передовій. Одним із перших брав участь у боях за Рубіжне, Сіверськодонецьк та Попасну, де отримав поранення. Наприкінці грудня 2023 року перевівся до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. За відданість присязі і народу України був нагороджений численними відзнаками, зокрема, медаллю Міністерства оборони «15 років сумлінної служби» та нагрудним знаком «За зразкову службу».
У Олексія Дудика залишилися батьки, дружина, 5-річна донька та брат.