15:23 17 жовтня 2025 р.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
Завтра, 18 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Коцарем, Дмитром Дадикою та Дмитром Тимковичем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає усіх долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Біографічні довідки захисників
Андрій Коцар Андрій Коцар (11.06.1987 - 30.08.2025). Народився за кордоном.
У ранньому віці разом із сім'єю переїхав до селища міського типу Поморяни Львівської області.
Навчався у Поморянському закладі загальної середньої освіти І‑ІІІ ступенів Поморянської селищної ради Золочівського району Львівської області. Згодом здобув професію кондитера, продавця продовольчих товарів у Поморянському професійному ліцеї.
Працював різноробом і покрівельником на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був добрим, щирим і справедливим, відданим побратимом і надійним другом. Любив спорт, музику, майстрування та будівництво, мріяв стати військовим.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 10‑ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».
У Андрія Коцара залишилися батьки, донька, брат, сестри, племінник та кохана.
Дмитро Дадика (01.06.1995 - 05.10.2025). Уродженець міста Сніжне Донецької області.
Навчався у Донецькій загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 49.
Працював завідувачем складу у товаристві з обмеженою відповідальністю «Делівері».
Зі слів рідних, Дмитро охоче займався спортом, був життєрадісний, добрий і чуйний. Вирізнявся цілеспрямованістю, справедливістю та відданістю.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 109‑ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, 419-го окремого батальйону безпілотних систем Сухопутних військ Збройних Сил України та 68‑ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
У Дмитра Дадики залишилися дружина та батьки.
Дмитро Тимкович (03.09.1976 - 11.10.2025). Уродженець села Чайковичі Львівської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 54 міста Львова та середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 91 міста Львова. Згодом здобув освіту за спеціальністю «Обслуговування верстатів з програмним керуванням і робототехнічних комплексів» у вищому професійному училищі № 20 міста Львова.
Проходив строкову військову службу.
Працював менеджером з продажу автозапчастин на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Дмитро захоплювався риболовлею, любив готувати, був добрим та турботливим, завжди готовим допомогти іншим. Вирізнявся наполегливістю та відповідальністю.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 47‑ї окремої механізованої бригади «Маґура» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений нагрудним знаком ІІІ ступеня 47‑ї окремої механізованої бригади «Маґура».
У Дмитра Тимковича залишилися син, дружина, сестра та брат.