19:20 7 липня 2025 р.
Незалежно від того посвідчували заповіт консульські установи України чи іноземні нотаріуси або органами, які наділені відповідно до іноземного законодавства такими повноваженнями.
Про це нагадує Міністерство юстиції, пише DailyLviv.com.
У період повномасштабної війни багато українців змушені були покинути свої домівки та виїхати за межі країни. Попри перебування за кордоном, громадяни України не втрачають права на вчинення нотаріальних дій, зокрема – на складання заповіту. Важливо знати, що навіть за межами України можливо легально та відповідно до закону посвідчити заповіт, аби забезпечити дотримання своєї останньої волі. Це можна зробити, звернувшись до консульських установ України або до іноземних нотаріусів / органів, які наділені відповідно до іноземного законодавства такими повноваженнями.
Посвідчення заповітів консульськими установами України
Відповідно до статей 1, 38 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на дипломатичні представництва України.
Консульські установи України, зокрема, вчиняють таку нотаріальну дію як посвідчення заповіту.
Заповіти посвідчуються консульськими установами відповідно до законодавства України. Зокрема, вони керуються при вчиненні вказаної нотаріальної дії Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2004 за № 1649/10248.
Алгоритм дій консулів при посвідченні заповіту встановлений пунктом 3.8 глави 3 вказаного Положення.
Читайте також: Не виконали заповіт. Алена Делона поховали без його улюбленого пса, якого мали спеціально для цього приспати
Слід зауважити, що всі заповіти, у тому числі такі, які змінюють або скасовують в установленому законодавством порядку раніше посвідчені заповіти, дублікати заповітів, а також заяви про скасування заповітів, підлягають обов’язковій реєстрації у Спадковому реєстрі через Міністерство закордонних справ України (далі – МЗС) у порядку, встановленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569 (далі – Положення).
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 розділу ІІ Положення МЗС та представництва МЗС на території України вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені консульськими установами України заповіти, зміни до них, скасування таких заповітів шляхом подання державному підприємству «Національні інформаційні системи» або його філіям заяв в електронній формі з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади за встановленою формою, для внесення відповідної інформації та формування реєстраційного запису.
Заяви про державну реєстрацію заповітів посвідчених консульськими установами України, зміни до них, скасування заповітів можуть бути подані Реєстратору (державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу) безпосередньо заповідачем.
Під час подання зазначених заяв за встановленою формою, заповідач пред’являє паспорт або інший документ, який посвідчує особу.
Посвідчення заповітів іноземними нотаріусами / органами, які наділені відповідно до іноземного законодавства такими повноваженнями
Громадяни України, які перебувають за кордоном, можуть звернутися за посвідченням заповіту до іноземних нотаріусів/органів, які наділені відповідно до іноземного законодавства такими повноваженнями.
Заповіти будуть посвідчуватися відповідно до вимог, встановлених законодавством іноземної країни.
Зазначена теза має своє відображення у статті 72 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою встановлено, що здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Заповіт або акт його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права держави, у якій міститься нерухоме майно.
Українським законодавством передбачено, що за бажанням заповідача – заповіти посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів (далі – Конвенція), можуть бути зареєстровані у Спадковому реєстрі в Україні.
Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Положення Мін’юст вносить до Спадкового реєстру відомості про заповіти (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах, а також зміни до них та їх скасування, щодо яких в установленому порядку надійшов запит про їх реєстрацію в Україні на підставі Конвенції, шляхом подання державному підприємству «Національні інформаційні системи» або його філіям заяв в електронній формі з використанням системи взаємодії за встановленою формою.
Читайте також: Син Ольги Лісевич зі США виконує заповіт матері у Золочеві