На Львівщині найбільше гостей із Криму – в санаторіях і на базах відпочинку

Донедавна на Львівщині майже не було кримських татар – навіть офіційна статистика, яка докладно перелічує кількість представників кожної національності не подавала їх окремим рядком у звітності. Ситуація змінилась кілька тижнів тому, коли тисячі мешканців півострова, здебільшого кримські татари були вимушені покинути свої домівки у пошуках миру та спокою.

Чимала частина з них знайшла тимчасовий прихисток на Галичині. Власне, на Львівщині виникло кілька місць компактного проживання кримчан – здебільшого невеликі містечка та селища області, як Трускавець, Дрогобич, Великий Любінь.

Частина втікачів зупинились у приватних помешканнях, які надали люди, аби допомогти співвітчизникам у скруті. Однак найбільше кримчан все ж зупинилось у численних санаторіях, базах відпочинку – саме тут найпростіше організувати їх перебування.

Понад сотня кримських татар зупинилась у селищі Брюховичі – тут їх прийняла база відпочинку – «Перлина Львова» та готель «Валентина». Брюховичі – це курортне селище, що знаходиться за кілька кілометрів від столиці Галичини у сосновому лісі.  

Березень – це не пік курортного сезону з традиційними шашликами – навіть у центрі селища малолюдно і спокійно. І напевне це те, що потребують люди, які тільки виїхали з гарячою точки, якою став Крим.

Прямуємо у «Перлину Львова» де зупинилось близько півсотні втікачів із Криму. Попередньо знаю, що це здебільшого жінки з маленькими дітьми. При такій кількості дітлахів на території бази відпочинку мало б бути гамірно і багатолюдно. 

При вході мене зустрічає охоронець бази який доволі охоче розповідає про нових постояльців, каже, що люди вони надзвичайно спокійні – ніяких гулянок, алкоголю і навіть спілкування із сторонніми людьми, передусім чоловіками.

«Коли вони проходять, то навіть не дивляться в очі», – каже охоронець та додає, що ніяких клопотів вони йому не завдають. Розпитавши у нього дорогу до «кримського» корпусу йдемо безлюдною асфальтівкою і лише біля корпусу нас зустрічає молода жінку, яка одразу подала руку та представилась – Севіль.

Біля входу в корпус знаходилось кілька дитячих візків. Також на значній відстані одна з мешканок корпусу гуляла з дитиною у візку.

Згодом з’ясовую, що мешканки корпусу взагалі рідко виходять за межі бази відпочинку, та й навіть по його території гуляють не часто. Уже за декілька хвилин я зрозумів, що Севіль – єдина жінка, яка тут, так би мовити, уповноважена спілкуватись із зовнішнім світом. Справа у тому, що на відміну від інших постояльців «Перлини», вона не є ортодоксальною мусульманкою.

У коридорі зустрічаємо близько десятка дітей віком від 3 до 7 років, однак не встиг Михайло Дашкович розчохлити свого фотоапарата, як дітей з коридора позабирали їхні матері. Справа у тому, що до Львова переїхали переважно жінки із маленькими дітьми, аби перечекати небезпечну ситуацію.

Натомість їхні чоловіки залишились в Криму. Севіль чи не єдина, хто приїхала сюди із сім’єю – чоловіком та двома донечками – трирічною Ясмін та п’ятирічною Ріантою.  «Ми живемо тут фактично як у гуртожитку», – пояснює.

Наша розмова постійно переривається телефонними дзвінками на які жінці доводиться відповідати. Для себе вони вже вирішили – у Сімферополь вони не повернуться, хоча там і залишився будинок, а починатимуть життя вже у Львові.

Отож зараз Севіль разом з чоловіком активно займається пошуком роботи та житла – якраз напередодні термінового від’їзду до Львова у неї завершилась декретна відпустка, вона вже повернулась на роботу в Сімферополі – є стоматологом. «Тепер доведеться працювати удвох з чоловіком, адже найближчим часом значну частину видатків складе оренда житла – доки якось не вирішимо проблему з нашим будинком у Сімферополі», – розповіла Севіль.

Ясмін, яка трохи прихворіла залишилась вдома. Дівчинка одразу знайомиться з гостями: «А как тебя зовут?», – запитує мене і одразу починає показувати свої улюблені іграшки та охоче позує перед фотоапаратом.

«Ми бачимо, як тут помінялись наші діти, адже там останнім часом була дуже нервова ситуація, це відчувалось навіть у дитячому садочку, діти це дуже відчувають, коли на вулиці багато військових і навіть няні стають нервовими, мені не хочеться, щоб вони виростали в такій атмосфері», – говорить її мама. 

«Наші діти знають, що це дівчатка з Криму, і що в них війна, так що вони дуже добре їх прийняли, Ріанта вже разом з іншими дітками готується до Дня матері і вчить українську пісню», – розповіла про нових вихованців завідувачка дитячим садочком пані Богдана.

Хоч із кримчанами приїхало чимало дітей, у дитячий садочок ходять тільки ці дві дівчинки. Це при тому, що готель «Валентина», де також зупинились кримчани розташований від дитячого садочка буквально через паркан.

«Я пропонувала їм віддати дітей до нас на виховання, адже серед них є багатодітні матері, тож їм це було б чималим полегшенням, однак вони відмовились», – розповіла пані Богдана. За її спостереженнями, діти на майданчик, який є на території готелю виходять тільки ввечері, та й то, коли поблизу немає сторонніх.

Закритість кримських татарок помітно контрастує, навіть у порівнянні з тутешніми греко-католицькими монашками. «Так виходить, що навіть мені, як директору «Перлини» не можна заходити на третій поверх корпусу, де вони живуть», – каже пан Іван, який керує цим закладом.

«Кілька днів тому нам довелось везти одну дитину в лікарню – тут недалеко є обласна клінічна лікарня, отож маму посадили разом з дитиною в автомобіль – все спілкування з водієм відбувалось за посередництвом дитини, хоча йшлося про кілька слів – вітання та подяка за допомогу – така у них віра». Втім, до цього тут ставляться з розумінням – у корпусі виділили для них кімнату для молитви, а також дитячу.

По селищу кинули клич і мешканці принесли іграшки, візки, продукти. Згодом до цього долучились і численні благодійні організації, які забезпечили постояльців продуктами та речами першої необхідності – все це зберігається у корпусі.

Також Меджліс призначив на Львівщину свого офіційного представника, який займається питаннями перебування своїх земляків на Галичині. «Зі свого боку ми дали їм посуд, виділили окрему їдальню. Організували для них екскурсію по Львову. Також за свій рахунок забезпечили їх перебування у нас до 1 квітня. Щодо подальшого, то це мала б якось вирішити держава, однак наразі єдине, що ми маємо – офіційний лист від одного з керівників львівської мерії з проханням допомогти кримчанам», – говорить керівник «Перлини».

Попри те, що 1 квітня минулого, але кримчани залишаються жити на базі та в готелі. На практиці держава кинувши клич допомоги втікачам з півострова, переклала вирішення цієї проблеми на самих кримських татар, доброчинців і ось таких підприємців, які погоджуються піти на збитки, але таки дають дах над головою людям, які потрапили у скрутну та нестандартну ситуацію.

Зрештою свою справу робить настояне на соснах повітря Брюхович, його неспішний ритм приміського курорту де можна набратись сил надто після такого важкого випробування. Частина кримчан таки має намір повернутись додому, але принаймні одна сім’я таки залишиться на Галичині, будуючи тут своє щастя…

Ця розповідь Олександра Сирцова опублікована сьогоні, 4 квітня, в київському інтернет-виданні «Тиждень.ua».

Як повідомляв «Щоденний Львів», на Львівщині тимчасово проживають 1425 жителів Криму й південного сходу України, за інформацією департаменту соціального захисту населення ЛОДА, прийняти їх зголосилися в області 560 сімей, 31 кримчанин зареєструвався у службі зайнятості Львівщини.