Ледь не виламали двері. У відомого львівського художника провели обшук

Про це художник, голова правління Львівської обласної організації Національної спілки художників України Ігор Гавришкевич повідомив особисто, пише DailyLviv.com.

"Увага, поліцейський обшук заслуженого діяча мистецтв України!", - написав Ігор Гавришкевич.

Він пояснив це боротьбою олігархів за заволодіння територією Львівської скульптурної фабрики, яку хочуть забудувати житлом.

"У Львові боротьба олігархів з використанням судів і правоохоронців проти Львівської скульптурної фабрики загострюється. Всі знають, хто хоче забудувати житлом цю фабрику, а я і всі художники та, мабуть, вся львівська еліта проти, бо фабрику заснував Андрей Шептицький і пам'ятники в Україні ще будуть потрібні. Але комусь це байдуже. Тому сьогодні в моїй квартирі ледь не виламали двері і поліцейські вже провели обшук.

У постанові суду головна мотивація, що нібито я не виконую рішення суду з питань пожежної безпеки. Насправді є протокол ДСНС про виконання мною цього рішення суду в 16 пунктах з 26. Тобто все в один момент неможливо виконати", - зазначив Гавришкевич.

Читайте також: ЛМР і Спілка художників побили горщики за 2,5 га в зоні парку Знесіння

Спроба захоплення споруд Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури

Довідка

Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика заснована у 1946 році Львівською організацією Спілки радянських художників України. Фабрику відкрили на місці невеликої керамічної артілі, де були старі піщані кар'єри та лінія вантажного трамваю, що функціонувала до 1960-х років. Того ж року на базі Львівської художньо-промислової школи відкрили Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Одним з ініціаторів його створення був митець Іван Севера. У новоствореному інституті Севера очолює кафедру скульптури та наполягає на використанні потужностей фабрики як виробничої бази. 1947 року, Іван Севера призначений головою Художньої ради Львівської кераміко-скульптурної фабрики, а інститут починає готувати спеціалістів вищої кваліфікації кераміки та монументально-декоративної скульптури. Кафедра скульптури і кераміки інституту розділяється на дві спеціалізовані кафедри.

Від 1949 року на фабриці почав працювати керамічний цех. 

В кінці 1940-х років — почавши з бетонної скульптури, на фабриці працюють скульптори Яків Чайка, Євген Дзиндра, Лаврентій Гром, Володимир Сколоздра, Іван Якунін. 

Від 1953 року у керамічному цеху працюють вже перші випускники-керамісти кафедри скульптури та кераміки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Загалом, для місцевих художників-керамістів фабрика залишалася доброю технічно-матеріальною базою упродовж багатьох років.

1962 року за ініціативи керівництва Львівської організації Спілки радянських художників України, її провідних художників (Дмитра Крвавича, Якова Чайки) та фінансової підтримки Художнього фонду УРСР на фабриці розпочав функціонувати експериментальний цех художнього гутного скла. Першим керівником цеху став фаховий склодув Мечислав Павловський. Особливим досягненням було виробництво речей із сульфідного скла. Він впроваджує у виготовленні скловиробів технологію XV–XVI століть — венеційську нитку. Скляні сувеніри фабрики стають більш якісними, завдяки чому збільшується їхня вартість. розвивається і керамічний цех, де вже стояло 50 столів. Багато майстрів-склодувів перейшли на новостворене підприємство — Петро Думич, Йосип Гулянський, Олексій Гера, Іван Чабан. Люди працювали у три зміни. Величезні печі (найбільші, на той час у Радянському Союзі) щодня виплавляли 16 тонн скла. Співпраця майстрів-склодувів з професійними художниками — Андрієм Бокотеєм, Францом Черняком — заклала основу грандіозного успіху львівського гутного скла.

1963 року впроваджується унікальна технологія виробництва з кам'яної маси та шамоту, що відкриває нові можливості рельєфного та живописного декорування виробів. Інженер-технолог Іван Малишко розробляє технологію одного випалу керамічних виробів, вдосконалює склад кам'яної маси, солей та кольорових емалей.

У 1960-х роках тиражована керамічна продукція значно розширює свій асортимент. Поряд з класичними декоративними вазами, кашпо та комплектами посуду, з'являються характерного локального забарвлення декоративно-ужитковий посуд (маслянки, солонки, кружки, фляги, штофи, лембики, куманці, плесканки, глечики для напоїв, кавові набори, кухлі, традиційні посудини), свічники. Хітом фабрики стають великі вази на долівку. Завдяки активній творчій праці вимальовується перше покоління львівських керамістів — Борис Горбалюк, Марія та Анатолій Курочки, Ярослав Захарчишин, Василь Кондратюк, Ярослав Шеремета. 

Висока художня якість творчих робіт художників фабрики сприяє у 1961, 1963, 1967 та у 1972 роках до появи виставок «Львівська кераміка». 

У 1964 році на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці виготовлений пам'ятник Іванові Франку, що пізніше встановлений перед будівлею головного корпусу Львівського державного університету імені Івана Франка (нині Львівський національний університет імені Івана Франка), в партерній частині парку імені Івана Франка у Львові. Авторська група — відомі львівські скульптори Валентин Борисенко, Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Василь Одрехівський, Яків Чайка та архітектор Андрій Шуляр.

У 1965 році розроблено генеральний план розвитку курортного Трускавця, що передбачав небувалий до того розмах будівництва, збудували та запустили в експлуатацію 15 нових санаторіїв. Комплексне оформлення санаторію «Південний», виконане на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Архітектор Юрій Лошаков спільно з художниками фабрики розробив план оформлення відпочинкового закладу. Тут були застосовані знаки зодіаку з шамоту Ярослава Захарчишина, стилізована гуцульська піч з фігурками тварин Андрія Бокотея та Василя Кондратюка, люстра та світильники з гутного скла Мечислава Павловського, скульптура з кованої міді «Дівчина з ланню» Якова Чайки.

У розширенні творчого діапазону фабрики свою роль відіграла розробка новаторського методу виготовлення вітражів в техніці литого скла. 

1966 року скульптор Ярослав Мотика створює на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці оригінальну дипломну роботу — жіночу скульптуру «Лілея» на ставку Стрийського парку, що стала своєрідним сентиментальним маркером паркової скульптури Львова 1960-х років. 

У 1970-х роках Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика стає осередком найсміливіших експериментів у царині пластичної форми, зокрема, на продукцію ЛКСФ вплинула Таємна академія мистецтв Карла Звіринського, яка діяла у Львові у 1959—1966 роках. Керамічні вироби, як і скляні, що раз більше розмежовуються на тиражні — ужиткові та авторські — станкові. Кращі зразки серійного виробництва позначені індивідуальною творчою манерою окремих художників. Саме вона дозволяє легко розпізнавати твори наступного покоління — Ольги Безпалків, Зиновія Берези, Бориса Горбалюка, Ярослава Захарчишина, Василя Кондратюка, Марії та Анатолія Курочки, Юрія Лащука, Тараса Левківа, Івана Малишка, Галини Ошуркевич, Мілади Кравченко, Неллі Федчун, Романа Петрука, Ярослава Мотики, Зеновія Флінти, Уляни Ярошевич та інших.

У 1970-х роках скульптурний цех фабрики, почавши з бетону, освоює карбування та художнє литво з бронзи.

Початок 1990-х років приніс занепад. У січні 1993 року змінюється правова форма підприємства і фабрика стає колективним підприємством «Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика». У 1993—1996 роках, через високі ціни на газ не було змоги використовувати печі, тоді відбувається фінальне закриття фабрики. 2000 року відбулася передача майна фабрики трудовому колективу підприємства, після чого відбулася зміна форми власності колишньої фабрики з державної на колективну. 

У 2005—2006 роках закрили скляний цех кераміко-скульптурної фабрики, натомість на його місці у 2007 році засновано ДП «„Склоцех“ Львівської фабрики мистецтв». Згодом Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика збанкрутувала та її ліквідували у 2013 році.

Нині частково приміщення фабрики закинуті, частково в них досі розташовуються керамічні майстерні від спілки художників, деякі приміщення орендують інші організації.

На самій території колишньої Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, де збереглися деякі творчі майстерні, в яких творилося безліч різних скульптур, хочуть облаштувати музейний простір. Для цього обласна організація Національної спілки художників України, якій належить фабрика, шукає інвестора[