Скелети трьох вимерлих тварин можна побачити тільки у Львові

У Львові працюють понад 40 музеїв – від картинних галерей з картинами XIV століття і сучасних галерей, до музею-аптеки, музею-арсеналу, музею шоколаду, пива і музею-кладовища. Є два унікальних музеї, які сподобаються шанувальникам природного різноманіття тварин.

Це Львівський Державний природознавчий музей НАН України та Зоологічний музей імені Бенедикта Дибовського. У цих музеях окрім фондів, що налічують сотні тисяч експонатів є експонати, яким може позаздрити будь який природничий музей України та світу.

Гордість львівського природознавчого музею – мамонта та носорога, знайшли 5 жовтня 1907 року на більш ніж 12-метровій глибині біля села Старуня на Івано-Франківщині. Мамонти та інші вимерлі тварини жили 10-20 тисяч років до нашої ери в останній льодовиковий період.

На території сучасної Івано-Франківщини було багато трясовини з бітумів – окисленої нафти й озокериту. Важкі мамонти, носороги та інші тварини потрапляли в це болото, застрягали та бальзамувалися в озокериті.

Німецька фірма займалася видобутком воскового озокериту. Робітники, докопавши до глибини 12 метрів, разом із просякнутою озокеритом глиною дістали на поверхню кістки й шкіру мамонта. Після проведених наукових досліджень видобуті рештки мамонта перевезли до музею Дідушицького у Львові.

Мамонту 24 тисячі років, це – самка. Науковці дослідили її зуби – вони не були стерті, як у зрілих особин. Заввишки в три метри, лише голова важить 300 кілограмів. Побачити скелет мамонта в натуральну величину можна буде вже влітку цього року – у музеї відкриють експозицію «Льодовиковий період».

Львівський Державний природознавчий музей НАН України – один з найстаріших у Європі. Його засновував у 1870 році граф Володимир Дідушицький – відомий львівський зоолог. Більшу частину коштів витрачав на музей, поповнення експозиції. За його задумом, у музеї мають зберігатися лише представники фауни, які знайдені чи водяться на Галичині.

Музей знаходиться на вулиці Театральній, 22 у центрі Львова. Не працював з 1985 до 2013 року. Фонди налічують більше 400 тисяч експонатів.

Вік волохатого носорога – 15 тисяч років. Він потрапив в озокеритову пастку на тому самому місці, що й мамонт. За розпорядженням графа Дідушицького почали копати далі в озокеритовій ямі після мамонта і знайшли тушу волохатого носорога.

Вцілів вкритий шкірою лоб, ціле ліве вухо, передня ліва нога і шматок шкіри. Окремо в спиртовому розчині зберігається понад 20 органів самки. Шрам на шкурі над лапою носорога – ймовірно, це слід списа мисливця того часу.

Зберіглися записи, що більше 100 років тому біля туші знайшли залишки цього спису. Він не вцілів. Носоріг так само стане центральним експонатом виставки. У фондосховищі музею зберігається більша частина унікальної колекції Львівського природознавчого музею. В її основі – збори ще графа Дідушицького,

Зоологічний музей імені Бенедикта Дибовського – науково-навчальний підрозділ біологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Розташований в одному з найдавніших корпусів Львівського університету на вулиці Грушевського, 4.

Музей започатковано зоологом Бенедиктом Дибовським. Наукові колекції налічують понад 178 тисяч експонатів. Фонди музею презентують тваринний світ усіх континентів та всіх акваторій земної кулі.

Кістяк морської корови Стеллера, яку винищили більше 240 років тому. Таких скелетів у світі є всього два десятки. Німецький вчений-натураліст Георг Стеллер відкрив цей вид в 1741 році на Командорських островах. Він був першим європейським ученим, що досліджували природу Камчатки.

Тварину, схожу на ламантина він описав як істоту нешкідливу і беззубу, завдовжки до 10 метрів, вагою понад чотири тонни. Вона плавала біля берегів і щипала морську капусту, тому її і назвали морською коровою. Людей не боялася, її легко вбивали моряки і аборигени заради м'яса.

М'яса однієї корови вистачало для харчування 33 осіб протягом місяця. Воно довго не псувалося, жир використовували для освітлення ламп, шкірою оббивали човни. Вбивали вогнепальною зброєю або гарпунами, підпливаючи впритул до тварини. Через 27 років після відкриття стада морських тварин були повністю знищені. Вважають, що остання морська корова загинула у 1768 році.

Професор Бенедикт Дибовський, який заснував зоологічний музей у Львівському університеті довго шукав рештки морської корови на острові Беренга. Потоваришував із алеутами – корінними мешканцями острова, лікував їх та проводив просвітницьку роботу. Повернувася з Камчатки з 60 ящиками різних експонатів, але без морської корови.

У 1904 році працівники зоомузею отримали велику посилку із острова Беринга. Всередині лежав розібраний на частини скелет тієї самої морської корови. Жителі острова прислали її на знак вдячності з професору Дибовському.

Про це повідомили сьогодні, 27 лютого, в київському інтернет-виданні «Gazeta.ua».

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook