Російсько-терористичні війська намагаються витіснити українські зі займаних позицій, – експерт (відео)

Відео: 5 канал

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти військових експертів «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук розпочав у понеділок коментувати підсумки 15 вересня традиційно для нього – «з поганого: 

1. Минулі вихідні показали: поки в країні плодяться чутки про якісь таємні переговори Києва з Москвою про «мирне врегулювання» конфлікту на Донбасі, сам Донбас став ареною такого напруженого «мирного» протистояння, що не всяка війна вженеться. 

Російсько-терористичні війська судорожно намагаються видавити українські частини і підрозділи зі займаних позицій – насамперед у районі Донецька, Авдіївки, Дебальцевого, Волновахи, Щастя.

Обстріли й штурми не припиняються. Повним ходом іде диверсійна війна.

Напружена ситуація від Азовського моря й до Донецька: противник бореться за смугу Широкине-Тельманове-Докучаевск-Мар’їнка-Красногорівка. Над Маріуполем нависає загроза з півночі. 

Українські війська тримають натиск. Однак уже гранично ясно: навіть на поганенький мир поки що розраховувати, на жаль, ніяк не доводиться. 

2. І як підтвердження: сьогодні великий ляльковод Путін засунув пустотливе рученятко в ляльку-маріонетку лідера «ДНР» Пургіна і його устами заявив: гучний законопроект Президента Петра Порошенка «про особливий статус» окремих районів Донбасу терористам (читай – Кремлю) даром не потрібний . «Це законопроект для України. Для Донецької народної республіки закони створює наш власний парламент», – заявила лялька з обличчям Пургіна. 

Панове, про яке мирне врегулювання мовиться? Поки геополітичний аутист Путін не навчиться говорити самостійно, всі розмови про мир коштують не більше найдешевшої одноразової бритви, на яку в Пургіна, судячи з перманентної неголеності, немає грошей. 

3. Історія з поверненням із місії ООН гелікоптерів компанії «Українські вертольоти», про яку так багато говорили різного роду експерти та політики, перетворилася на театр абсурду. Це настільки феєрична історія, що її не можна не розповісти. 

Нагадаю. В розпалі АТО раптом згадали, що в України є вертольоти в місіях ООН. Природно, виник резонанс навколо їхнього повернення в Україну. У компанії «Українські вертольоти», яка розпоряджається цими машинами, переданими їй в оренду міністерствами оборони і внутрішніх справ, вказували на декілька факторів.

По-перше, машини були взяті в оренду у вигляді металобрухту, й доведені до розуму за рахунок компанії (що обійшлося їй, за даними «Українських вертольотів», в більш ніж 400 млн. грн). По-друге, Міноборони за оренду отримувало щомісячно 3 млн. 570 тисяч грн (плюс благодійна допомога у вигляді 14 млн. грн, які компанія перерахувала на будівництво житла для військових).

І, по-третє, як повідомляли в компанії, штрафні санкції ООН за виведення вертольотів із місій щодо розриву контракту складуть трохи менше 400 млн. грн. Все це, на думку представників компанії, мало змусити тих, хто вимагають негайного повернення вертольотів, щонайменше вивчити питання й зважити всі «за» та «проти». 

Але ніхто не дискутував і не зважував. Що ж, не будемо сперечатися, треба так треба – країна воює, які суперечки.

Компанія «Українські вертольоти» виконала вимогу й почала повертати машини (на даний момент – 8 вертольотів) в Україну. І тут починається найцікавіше. 

21 серпня компанія підписала доповнення до договору оренди про повернення 8 орендованих вертольотів Міноборони України «за угодою сторін» і спробувала віддати машини військовим. У відповідь – тиша.

Спроби знайти тих, хто візьмуть вертольоти, повернення яких супроводжувався таким ажіотажем, закінчилися нічим. Більш того: військове відомство ігнорує й прохання використовувати вертольоти компанії для евакуації поранених, причому компанія при цьому бере на себе обслуговування даних машин.

У результаті 12 вересня компанія звернулася в господарський суд міста Києва з позовом (варто задуматися над формулюванням) про примус командування Сухопутних військ ЗСУ прийняти з оренди вертольоти! Якщо хтось щось може зрозуміти в цьому маразмі, будь ласка, роз'ясніть.

Особисто я впритул не розумію – навіщо треба було розривати договір з ООН і нариватися на штрафні санкції (до слова, це може означати «виліт» українських компаній із даного досить престижного ринку, й заміну їх перевізниками з Росії), псувати «миротворчий» імідж України тільки для того, щоб переконатися, що ці вертольоти українським військовим не потрібні. Якби це було з користю для фронту – немає питань. Але в даній ситуації хто несе відповідальність за цей абсурд? На жаль, відповіді немає. 

Із хорошого: 

1. У Львівській області стартували спільні українсько-американські навчання «Репід Трайдент-2014», в яких беруть участь військові з 15 країн світу. Військово-політичне значення цих навчань для України навряд чи варто коментувати.

Хоч така, але «військова» підтримка з боку Заходу. Недарма в Кремлі перед їх початком влаштовували ритуальні камлання з виттям про «дестабілізації ситуації в регіоні».  Радує й те, що, як повідомили в Міноборони, в ході навчань буде відпрацьовуватися й сценарій із «гібридною війною», яку Росія нині веде проти України, включаючи протистояння різного роду провокаціям та інформаційної агресії. 

2. Ми відзначаємо дедалі частіші випадки «дружнього вогню» в недружних лавах російсько-терористичних військ. Терористи обстрілюють підрозділи російської армії, й один одного.

У хід йде не тільки стрілецька зброя, а й артилерія. За нашими даними, мова йде про вкрай слабку взаємодію між групами бойовиків із «ДНР» і «ЛНР», а також із російськими військами.

Це – слабке місце супротивника, яке необхідно використовувати (зрозуміло, не в умовах «перемир'я»). Погано те, що взаємодія наших збройних формувань між собою і з добровольчими підрозділами також далеко від ідеалу, про що ми говоримо з весни. 

3. Європейські ЗМІ сьогодні повідомили: ЄС може посилити санкції проти Росії й – що важливо – нарешті визнати так звані «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями. Зокрема, повідомляючи про це, німецьке видання «Bild» послалося на секретний протокол зустрічі послів країн-членів ЄС. 

Санкції проти РФ – це завжди добре, це, як масло в каші, зайвим не буде. А визнання терористів терористами тягне за собою визнання Росії як держави, яка підтримує тероризм.

Це вже досягнення, враховуючи, що Москву ніяк не назвуть по імені, тобто агресором. Повільно, дуже повільно, але Київ таки домагається своїх найважливіших зовнішньополітичних цілей у контексті війни на Донбасі. І це радує». 

Дмитро Тимчук написав це сьогодні, 15 вересня, на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» й на сайті «ІС».

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook