Речник АТО зі Львова запевнив: «Ми завжди говоримо правду, але, можливо, не всю»

Останній рік кожен день українців починається з новин про те, як пройшла ніч в зоні АТО. Про це, як правило, почергово інформують декілька речників, серед яких – і Анатолій Стельмах.

Цей 37-річний львів’янин, працівник центральної телерадіостудії міністерства оборони, вже був учасником двох воєн – в Іраку та у Конго. Журналіст «Радіо Свобода» розпитала його про втрати неоголошеної війни в Україні та чи не применшує їх військове та політичне керівництво держави.

– Як Ви стали речником АТО?

– Перш ніж стати речником АТО, я дві ротації пробув звичайним офіцером-телевізійником. Я був і на Савур-Могилі, і бачив, як люди, які були поруч зі мною, загинули. Але сталось так, що мені потрібно було стати речником, і я став.

Ми не брешемо. Що ж стосується іншої сторони, то якщо їм потрібно збрехати, вони брешуть. І вони розуміють, що ми розуміємо, що це брехня

На мою думку, ми обрали найбільш вдалий формат, який англійською мовою називається statement. Це просто короткий сухий виступ, який журналісти потім використовують не як матеріал, а як додаток до матеріалу, коментар.

Це фактаж, і він має бути чітким, зрозумілим, озвучений такою мовою, щоб її зрозуміли люди. Цей «statement» виник тоді, коли багато людей дзвонило речнику, а він фізично не встигав усім відповідати.

Щоб ви розуміли: зранку надходить інформація, я мушу її обробити і написати. Вже о 6:45 починають дзвонити з телеканалів. Потім оперативний черговий збирає найсвіжішу інформацію. Я завжди десь біля нього.

Можливо, ми не все говоримо, але все, що ми говоримо, ¬– це правда. Ми не брешемо. Що ж стосується іншої сторони, то якщо їм потрібно збрехати, вони брешуть. І вони розуміють, що ми розуміємо, що це брехня. 

– Спростуйте або підтвердіть те, що речники АТО інколи занижують цифри загиблих та поранених бійців.

– Моя улюблена фраза така: що ми хочемо отримати? Чесну і правдиву інформацію і бути демократичною країною чи бути країною-переможницею? Люди для себе мають обрати.

Якщо ми будемо демократичною країною, то ми не будемо країною-преможницею. При всій величі Америки, а я воював разом із їхніми солдатами, в них інформація йшла через три дні. Тобто подія відбулась, пройшов певний час і лише тоді її озвучували журналісти. Уявляєте?

Іноді через добу, але ніколи так, як у нас, що щось відбулось і ЗМІ вже все розказали. Вони розуміють, що вони на війні. В них також є spokespersons, які коментують, але ці люди роблять все, щоб була перемога.

І якщо потрібно було сказати, що в Іраку є ядерна зброя, то вони сказали. Вони – країна-переможниця, хоча потім усім розказали, що вони демократична країна.

Зброї там немає, але всі взяли і розказали. В якийсь момент ЗМІ почали про це говорити, люди повірили, і вони ворога перемогли.

Під час бойових дій під Дебальцевом сепаратисти зазнавали дуже великих втрат і в живій силі, і в техніці, але ми цього не озвучували. Ми розповідали про втрати з нашого боку

Тому закидати те, що речники не завжди говорять правду… Вони завжди говорять правду. Можливо, не всю, тому, що йдуть операції, працює розвідка.

Наприклад, я знаю, що під час бойових дій під Дебальцевом сепаратисти зазнавали дуже великих втрат і в живій силі, і в техніці, але ми цього не озвучували. Ми розповідали про втрати з нашого боку.

– Але погодьтесь, що коли на місці бійці кажуть про одне число «двохсотих» чи «трьохсотих», а в офіційній інформації цифри інші, виникає відчуття, що хтось тебе обманює.

– Неточність типова для всіх воєн. Але як фіксуються втрати? В нас є сектори і є керівництво секторів, плюс бойові підрозділи, які перебувають на лінії зіткнення. 

Інформація надходить від підрозділів до сектору. Командир дивиться, що були обстріли, і в нього, наприклад, двоє загиблих. Він доповідає в штаб, штаб одразу доповідає нам і це фіксується.

Такого, щоб командир доповів, а потім помінялася цифра – такого не буває. З цим у нас дуже суворо. Як варіант, може бути таке, що люди на передовій могли побачити, що когось поранили, а той сказав: не фіксуйте мене.

Наведу вам ще приклад неточності в моїх словах. Багато журналістів хочуть інформацію про те, що відбулось за ніч. Але що таке ніч? З якої години ми починаємо рахувати? Я для себе визначив, що ніч – це з 8-ї до 6-ї. А інші люди говорять за добу. І журналісти дивляться і кажуть: от речник казав, що за ніч було таке-то. Але це різні речі.

Було і таке, що високопосадовці заявляють, що вночі обстрілів не було, а я заявляю, що вночі з «Градів» стріляли. А обстріли були об 11-й вечора, а після 12-ї взагалі не стріляли. Тому ми почали уточнювати час.

– Разом з тим за кожною цифрою і фактом стоїть людина і її доля. Чи є емоції у Вашій роботі?

– Звісно, що за всіма цими цифрами стоять люди, і це зрозуміло. Донбас для мене ¬– це не перша війна. Я був і в Іраку, і в Конго. Я бачив смерті, але, попри весь цей жах, не треба брати це в голову, бо можна збожеволіти. Якщо людина починає цим жити, втрачається страх, то треба забиратися звідти.

– Ви згадали про Ірак та Конго. Але чи відчуваєте, що на Сході – Ваша війна?

– Війну я побачив у 2004 році. І з цього часу є учасником бойових дій. І якщо хтось на Схід їде за «корочкою», то я її вже 10 років маю.

Перед Донбасом я 9,5 місяців був у Конго. А може, навіть і більше. Думаю, приїду, відпочину, поїду на море, а тут таке закрутилося.

Нічого доброго у війні нема. Не військові її починають, і дуже часто не військові її закінчують. Військові лише виконують накази політичного керівництва держави. Але, на жаль, це наша війна.

Це інтерв’ю опублікували сьогодні, 10 серпня, на сайті «Радіо Свобода».

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook