На другому Львівському медіафорумі дискутували про олігархічні ЗМІ, стандарти журналістики й пропаганду (відео)

На Львівському медіа-форумі Наталія Лигачова, Валерій Іванов, Ольга Герасим’юк, Богдан Кутєпов, Катерина Горчинська та Соня Кошкіна дискутували про олігархічні ЗМІ, стандарти журналістики та пропаганду», – повідомили сьогодні, 14 листопада, в інтернет-виданні «iPress.ua». У повідомленні також конкретизують:

«Про олігархів

Наталія Лигачова (Телекритика): Сумно, що журналісти, з одного боку, мужньо працюють в АТО, а потім з таким же захватом беруть участь в олігархічних війнах. Сумно, що під час президентських виборів «джинси» було набагато менше, ніж під час парламентської виборчої кампанії.

Олігархи зараз правлять бал в країні. На жаль, поки журналістська спільнота не в силах протистояти цьому. Є два рецепти, як цьому перешкоджати.

Це жорсткі реформи у всій системі країни – від економіки до судів. Олігархи будуть поставлені в положення, коли вони не зможуть втручатися в політику своїх ЗМІ. З іншого боку, ми поборемо «джинсу» і олігархізацію, якщо буде посилення саморегуляції журналістики.

Богдан Кутєпов (Громадське ТБ): Наприклад, війна «1+1» та «Інтеру». Перший належить Коломойському, другий – Фірташу-Льовочкіну. Є думка, що боротися з російською пропагандою нам допоможе канал «Ukraine Today». Подивіться на назву – що це за креатив? «Russia Today» – «Ukraine Today». Боротися з українською пропагандою тими же методами? Я повинен вірити каналу, який фінансує Ігор Коломойський? Якщо я бачу передачі іншого брата каналу «Ukraine Today». Це стосується всіх каналів, вони несуть інтереси корпорацій.

Про заборону російських фільмів

Ольга Герасим’юк (Національна рада з питань телерадіомовлення): Зараз маємо багато фільмів, які ми не рекомендували для трансляції. Я не буду рахувати останні 69 фільмів з Пореченковим, до цього є питання.

Нещодавно до нас прийшов бізнесмен одного з каналів і каже: «Порєчєнков, звісно, скотина, але до чого тут фільми, на які я купив права?». Я проти заборони копіпастом усієї фільмографії. Треба до цього приходити зваженіше. Але треба вийти з лона Росії, через що доведеться нести певні втрати. Не пощастило нам з Росією.

Ми заборонили 18 фільмів, які героїзують російський спецназ та подібне тому. Безперечно, ті, хто захоче подивитись ці фільми, підуть в інтернет, але там, де можна, треба підчистити. Найважливіше – що поставити натомість. Там, де не буде тих фільмів серіалів, ми повинні запропонувати своє.

Наталія Лигачова: Я за Заборону російських серіалів через суди, 10 стаття Європейської конвенції з прав людини дає на це право. Я думаю, що російській пропаганді легко працювати не тільки тому, що наша не працює та замінює журналістику пропагандою, а тому, що Росія займалася антиукраїнською пропагандою багато років.

Про опозицію в ЗМІ

Валерій Іванов (Академія української преси): Все дуже погано в інформаційному просторі. В період виборів рівень балансу прайм-тайму на українських каналах - від 9 до 12%. Одна тільки новина з десяти збалансована. Такі показники ми мали тільки в листопаді 2004 року. Перевищення виступів представників влади над опозицією від 3 до 9 раз не спостерігалося і при Кучмі. Зрозуміло, що опозиція себе дискредитувала, але цю сторону виборець теж має право знати.

Наталія Лигачова: Опозиція не просто себе дискредитувала, вона бреше! Тут справа журналіста згадати про незалежних експертів. Просто ретранслювати їх не можна. Але якщо мені покажуть Єфремова, то повинні дати слово незалежному експерту, який розповість, чому Єфремов бреше, який дасть бекграунд. Та й журналісти можуть давати бекграунд.

Катерина Горчинська (KyivPost): Опозиція – це не тільки свіжо оформлена партія Льовочкіна. Ми можемо звертатися не тільки до нього, а й до Юлі, яка під час передвиборної кампанії теж була в опозиції.

Опозиція не обов'язково повинна бути політичною. В нашому випадку це також жителі на території так званих ДНР і ЛНР, оскільки вони в опозиції до поточної центральної влади. Їх точку зору потрібно висловлювати. Звичайно, я узагальнюю, там є багато відтінків сірого. Я говорю про те, що опозицією може бути і громадянське суспільство.

Навіть коли ви берете в Єфремова інтерв'ю, і він відверто бреше, то ніхто не відміняв факт-чекінг. Якщо він бреше, то про це можна сказати і привести приклад, чому він бреше. Але друга, третя точка зору повинні бути присутніми.

Соня Кошкіна (Лівий берег): Опозиція і влада завжди брешуть. Тільки вони місцями міняються періодично. І журналіст повинен завжди про це пам'ятати.

Про журналістські стандарти в умовах війни

Наталія Лигачова: Загострилася проблема підміни журналістики пропагандою. Це, знову таки, проблема саморегуляції та стандартизації. Якщо ми будемо виходити з того, що поки йде війна, журналістика може дозволити собі стати пропагандою - це не просто шлях в нікуди. Війни закінчуються, а пропаганда ще довго залишається.

Катерина Горчинська: Революція і війна оголили проблему стандартів журналістики. Потрібно їхати в зоні АТО не тільки до української сторони, але і до сепаратистів. Мене вражають тези про те, що української публіки не цікаво, що відбувається з іншого боку. Я з цим не згодна. Якщо немає освітлення з іншого боку, якщо журналіст не розмовляє з терористами, у нього ніколи не буде повної картинки. Він ніколи не зможе показати своїм глядачам і читачам, що дійсно там відбувається. Функція журналіста номер один - інформування, а не пропаганда чи патріотичне виховання.

Відокремити емоції та факти складно, ми всі люди. Так чи інакше, журналіст бере якусь сторону. Але з іншого – це не означає, що ми не професіонали. Журналіст зобов'язаний абстрагуватися від своїх емоцій і піти на іншу сторону та запитати, чому вони прийняли саме такі рішення.

Валерій Іванов: У такій ситуації криза довіри природня. Інформація перетворюється на пропаганду. Канали ретранслюють заяви владних структур, прес-центрів АТО, РНБО і т. д. Люди це бачать і реагують. Останні дані Інституту соціологічних досліджень - втрата довіри 25%. Вперше за час незалежності недовіра до медіа перевищила рівень довіри. Сталася втрата довіри на півдні, сході та особливо на Донбасі - там 5% вірять українським ЗМІ. Ми втрачаємо це населення. Росія у нас працює на чуже населення, ми повинні працювати на своє. Населення Донбасу - це теж населення України.

Потрібно правду говорити, перевіряти інформацію. Я сам з Луганська. Коли запитую у знайомих, чому вони підтримуєте сепаратистів, то вони кажуть: «Ми що, не бачимо, що обстріл йде з боку Щастя?». А в Щастя українська армія. Йде ретрансляція брехливих меседжів влади без перевірки інформаціх. Можна перевірити інформацію? Що, журналістів в Луганську немає? Таким чином, втрачається населення. А це своє, українське населення. Його втрачати не можна, його треба завойовувати правдою. Якщо ці люди будуть бачити, що українські медіа адекватно висвітлюють те, що відбувається, вони будуть їм вірити.

Соня Кошкіна: На «ЛБ» був такий текст – «Краще у чортів в пеклі, ніж у сепаратистів в полоні», велике інтерв'ю з чоловіком, який довгий час провів в полоні. Він розповідав речі, від яких волосся стає дибки. Сепаратисти погрожували, там були реальні жертви. Коли йшли переговори про те, щоб випустити чергову партію полонених, вони сказали: «Або цей текст знімається, або ми їх вбиваємо». Стандарти? Та мені плювати на стандарти, коли мова йде про людське життя!

Катерина Горчинська: Тут якраз стандарт захищати людське життя. Якщо ви почитаєте дослідження, то побачите, що фокус робиться на захисті людського життя, його гідності та безпеки».

Про це повідомляється в п’ятницю на сайті інтернет-видання «iPress.ua».

Як інформував «ЩЛ», другий форум медійників у Львові зібрав журналістів семи країн.