Москва вже створила щонайменше два «приводи» для введення військ в Україну, – експерт

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти «Інформаційний Спротив» («ІС») Дмитро Тимчук висловив в інтерв’ю на її сайті думку, що результати вчорашніх псевдореферендумів не вплинуть на рішення президента Росії Путіна щодо введення військ в Україну, оскільки той, за словами експерта, «уже все вирішив наперед». Дмитро Тимчук пояснив:

«Оцінювати перебіг операції Росії проти України на підставі подібних псевдополітичних ходів сепаратистів – це все одно, що судити про боєготовності військ за якістю роботи обозного борделю. Всі ми прекрасно розуміємо, що цей « референдум» – лише фіговий листочок, яким Москва прикриває свої дії.

Ще спочатку було ясно – якщо Путін вирішив вводити війська, то це відбудеться незалежно від успішності чи неуспішності «референдуму». Це для Кремля – лише додаткове прикриття.

Звичайно, під приводом «захисту результатів волевиявлення жителів Донбасу» це зробити переважніше. Але якщо не вийде отримати потрібну картинку, для Путіна це не стане глобальною проблемою.

Можете повірити: якщо якийсь задуманий привід для вторгнення відпаде, Москва тут же знайде на заміну ще пару-трійку. Москвою на сьогодні створені вже щонайменше два приводи для введення своїх військ.

Перший – це згаданий псевдореферендум. Тут все гранично ясно. Мовляв, мешканці Сходу не хочуть жити в єдиній Україні, і треба «захистити» їх рішення, не давши Києву силою утримати Донбас у складі України.

Другий – це оголошення подій на Сході України « громадянською війною» та підготовка введення своїх «миротворців». Зрозуміло, рятуючи « співвітчизників» і «братній народ» від «кровожерливої київської хунти».

Натомість на запитання «Чому ж не можна апелювати до ООН для використання її миротворчого потенціалу? Це рішення виглядало б цілком логічним, якщо вже Росія заговорила про миротворчість» Дмитро Тимчук відповів так:

«Цинізм Кремля полягає в тому, що якраз Росія й не дає використовувати інструментарій ООН для вирішення ситуації в Україні. Рада безпеки ООН з її подачі не може навіть дати оцінку подіям в Україні.

Про яку миротворчої операції можна говорити? Поки Росія має право вето як постійний член Радбезу, інструмент під назвою ООН – щось подібне красуні в ліжку імпотента. Як би заманливо не виглядало, результату на виході – нуль.

Путін як ніхто розуміє, що введення в Україні будь-яких військ, окрім його власних – це провал його планів щодо України. Навіть якщо Москва переконливо доведе, що в Україні йде громадянська війна і влада знищує мирних жителів (хоч ми цього не бачимо – важко назвати «мирними жителями» тих, хто збивають вертольоти з ПЗРК і лупить гранатометами по бронетехніці наших силовиків).

Справа в тім, що міжнародне право спирається на пріоритетність суверенітету і територіальної цілісності держави над захистом прав громадян. І цим все сказано. Навіть якби в Україні увійшли миротворці ООН не із західних країн, а з Австралії і Мексики, Росії довелося б розпрощатися зі своїми райдужними мріями розколоти Україну».

Своєю чергою, на заапитання «А в Україні йде громадянська війна?» Дмитро Тимчук відповів:

«Я б сказав, що ми стоїмо на її порозі. На сьогодні ми побачили лише в одному місті Донбасу – Маріуполі – щось близьке до формату громадянської війни.

Тобто коли владі протистоїть не купка найманців і спецпризначенців із Росії і натовп проплачених Москвою наших рідних сепаратистів, а дійсно «ідейні» громадяни. Нехай основна частина з них – представники маргінесу, це неважливо.

Саме тому українські силовики швидко пішли з Маріуполя, хоч сил і засобів абсолютно вистачало для взяття міста під повний контроль (до слова, в тій же Росії силовики ніколи б не пішли з міста, вони «мочили» б усіх – якщо судити за подіями багатьох років на Кавказі).

Українська влада просто злякалася того, що ось тепер дійсно доведеться стріляти в простих громадян – вперше за весь час АТО. І її, тобто влада, важко за це судити. Навіть у Маріуполі цей крок через межу, за якою починається громадянська війна, не був зроблений.

Але Маріуполь – це показник. Так, одне місто, нехай і обласного значення, – це дуже незначна величина. Але тут ми побачили те, як настільки довго нав'язуваний Росією сценарій все ж починає здійснюватися. І це дуже тривожний сигнал.

Натомість на запитання «!У чому ж причина «успіху» російського сценарію в Маріуполі?» військовий експерт відповів так:

«Очевидна причина – успіх російської пропаганди. «Кровопивці й пожирачі немовлят із «Правого сектору», «кати» з Національної гвардії, №підступне й мерзенне СБУ на повідку№ в «київської хунти» – всі ці жупели московської пропаганди все ж спрацьовують на Донбасі. І варто визнати, що Україна практично не протистоїть кремлівському агітпропу.

Але є й більш глибоке пояснення, й про нього говорили не раз задовго до початку нинішніх подій. Україна як держава ніколи не докладала зусиль для завоювання умів і душ Сходу. І зараз пропаганда Путіна на Донбасі спрацьовує лише тому, що заповнює ідеологічний вакуум.

Але, по-перше, Донбас – це не кінець шляху Путіна по Україні. Це тільки другий його крок після Криму.

Якщо ми здамо Донбас, одразу ж подібний сценарій охопить інші східні області і Південь України. У цьому немає ніяких сумнівів. Тому зараз на кону далеко не лише Донецьк та Луганськ, треба чітко це розуміти.

По-друге, ми не говоримо про Донбас в цілому. Ми зараз говоримо насправді про його меншої частини – менше третини населення регіону отруєно це російської заразою і в тій чи іншій мірі відторгає Україну.

Більшість же місцевих жителів готові до дискусії про роль і місце регіону в єдиній Україні, про майбутнє країни в цілому. І це прагнення до діалогу та вироблення спільних рішень і треба використовувати.

До слова, зараз українська влада саме це і робить – можливо, треба лише більш активно запрошувати регіони до дискусії і спільної роботи. Треба розуміти, що тільки недалекі люди на Сході чекають, що прийде добрий Путін і почне роздавати гроші та акції «Газпрому» просто за красиві очі.

Вони готові прийняти будь-яку диктатуру за подачку - аби не працювати. На щастя, таких людей небагато.

Будь адекватний громадянин розуміє, що віра в доброго царя - це ідіотизм. Свою країну треба будувати самим.

По-третє, з приводу того, щоб махнути рукою і розлучитися з Донбасом. Одразу питання: а хто дав нам право ось так взяти і зрадити 70-80% населення Донбасу, наших співвітчизників і братів, які не хочуть йти від України ?

Росіяни люблять повторювати, що «росіяни своїх не кидають». Хоч насправді історія Росії – це історія одного великого зради.

Давайте все ж не уподібнюватися їй. Це не наші цінності».

Як повідомляв «Щоденний Львів», парламент Росії, можливо, «обгрунтовує» введення в Україну своїх псевдомиротворчих військ – у Держдумі РФ заявили в понеділок, що вона готує звернення до парламентарів світу про гуманітарну катастрофу в нашій країні, натомість у сьогоднішньому повідомленні прес-служби президента Росії Путіна йдеться, що він – нібито «за реалізацію підсумків «референдумів» через діалог між Києвом, Донецьком і Луганськом». 

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook