На Львівщині триває військовий вишкіл контрактників

«На базі 184-го Навчального центру триває підготовка військовослужбовців служби за контрактом», – повідомили сьогодні, 27 липня, в прес-службі міністерства оборони України, де також розповіли подробиці:

«І вдень, і вночі, у спеку та проливну зливу не змовкають постріли та вибухи навчальних ділянках 184-го Навчального центру львівської Національної академії сухопутних військ. На шостій ділянці військового стрільбища новоспечені контрактники навчаються вражати мішені із ручного протитанкового гранатомета РПГ-7.

Окрім необхідних навичок у володінні цією грізною зброєю, воїнів з самого початку вчать правильно пересуватися на полі бою. Солдат Вадим Ковалець зазначив: «Із першого заняття інструктори вчать нас працювати парами, прикриваючи один одного. Це є обов’язковим як при пересуванні на позицію, так і при відході із неї. Вони привчають нас до усвідомлення думки, що знищення мішені є лише однією зі складових успішного виконання бойового завдання».

Полтавчанин Станіслав Опришко разом зі своїми товаришами цілий день присвятив не менш складній, хоча і не настільки видовищній справі, про яку він розповів: «На сьогоднішньому заняті ми займалися пошуком мін на занятті з інженерної підготовки. За кілька тижнів навчання у Центрі ми вивчили різноманітні типи мін та правила поводження із ними. Нині я здобуваю фах розвідника, ця робота є надзвичайно цікавою, і я переконався, що не помилився у своєму виборі, підписавши контракт у військкоматі».

На вогневому містечку майбутні воїни-розвідники відпрацьовують тактику дій у малих групах, в першу чергу – двійках. Прикриваючи один одного, вони вражають мішені, постійно змінюючи положення для стрільби та пересуваючись на полі бою. Де бігом, де переповзаючи, їм необхідно подолати чималу відстань, знищуючи при цьому противника, провівши обшук та зачистку будівлі. А після виконання завдання необхідно приховано відступити.

Дії військовослужбовці-контрактники відпрацьовують до автоматизму, але у будь-який момент інструктор може змінити умови виконання вправи. Це може бути помічений саморобний вибуховий пристрій чи просто поранення бойового товариша, якого тепер необхідно не лише винести з-під обстрілу, але й надати першу домедичну допомогу.

Солдат Сергій Цирюльніков розповів: «Наші заняття є дуже цікавими, нас вчать вести прицільний вогонь із різноманітних положень, працювати у складі груп, словом всьому, що знадобиться у подальшій службі. І мені ці заняття до вподоби. Раніше я ніколи не служив, більше того, навіть негативно до служби ставився. Але тепер змінив своє ставлення до неї, можливо, навіть тому, що набридло слухати від свої рідних і знайомих, що такі, як я сидять вдома, і нічого не роблять для своєї країни».

На іншій ділянці полігону під час пошукових дій один із військовослужбовців отримав умовне поранення. Поки одні із солдатів прикривали колег, «пораненому» бійцю було накладено турнікет та евакуйовано до так званої «жовтої зони».

Солдат Владислав Ліщук поділився секретами: «Тут головна наша задача – перевірити дихальні шляхи, виявити наявність поранень грудини. Далі –перевіряємо кінцівки, перевертаємо пораненого на бік та обслідуємо спину. Після надання першої допомоги, у даному випадку це перев’язка пошкодженої ноги, записуємо необхідні дані до спеціальної карти та евакуюємо бійця до «зеленої» зони, де медики нададуть йому всю необхідну допомогу».

Мотиви до укладання контракту у всіх різні, причому для переважної більшості навіть солідне грошове забезпечення є далеко не вирішальним фактором. Військовослужбовець-контрактник з позивним «Мамай» розповів: «Я мав добру роботу, є сім’я, чотирирічна дитина. Але у такий складний для країни час не зміг втриматися. На цій неоголошеній війні я вже втратив двох друзів дитинства, і після того, як їх поховав, вирішив: немає більшої любові та честі, ніж коли ти душу кладеш за свого брата. І саме тому я тут».

Слова цього контрактника підтвердив і старший офіцер відділу по роботі зі особовим складом 184-го Навчального центру полковник Петро Левус: «За результатами опитування сімдесят відсотків опитаних заявили, що основною причиною прийняття рішення про укладання контракту на проходження військової служби для них стало відчуття відповідальності за захист суверенітету держави, або мрія бути військовим. Приємним є також і той факт, що серед прийнятих майже третина є молоддю віком до двадцяти років. І ці юнаки не лише хочуть вдосконалювати свої професійні навички, але й поступити на навчання до вищих військових навчальних закладів».

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook