В Україні бракує психологів, які би допомогли долати ПТС бійцям АТО

Відео: Львівський прес-клуб

Таку думку висловив сьогодні, 2 лютого,  під час дискусії на тему: «Бойовий посттравматичний синдром. Методи його подолання у ЗС США та України», яка відбулася у Львівському прес-клубі,  керівник Регіонального медіа-центру Міноборони України (м. Львів), полковник Олександр Поронюк.

Він поділився своїми спостереженнями за військовослужбовцями в зоні АТО та на Яворівському полігоні.

- На передній лінії всі серед своїх. Жарти у них чоловічі, хай жорсткі і цинічні, але вони один одного підтримують. У них є своєрідний психологічний зв'язок, вони пережили спільно бойовий стрес. Це видно з того, як вони поплескують по плечу, як викурюють цигарку. Там вони мріють про гарне світле життя в мирному житті. А повертаються, то тут на них навалюється звичайне буденне життя зі своїми клопотами, - каже Олександр Поронюк.

За його словами, дуже часто цим військовослужбовцям у критичні моменти життя у мирній ситуації не вистачає саме цього поплесування по плечу і викуреної цигарки зі своїми побратимами. Проте декому потрібна і медична реабілітація.

- Напередодні нового року міністром оборони було прийнято рішення про створення центрів психологічної реабілітації на базі військово-клінічних медичних центрів. На жаль, це дуже складно відбувається. Тому що такої кількості спеціалістів, які би могли цим займатися, немає. Зараз форсованим темпом
Міністерство оборони готує фахівців з психологічної медицини. А вони вкрай необхідні, - каже полковник.

За словами заступника начальника кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ Національної академії сухопутних військ, кандидат психологічних наук, підполковника Тараса Мацевка, у нас ще не завершена травматична ситуація.

- Бойові дії все ще тривають. Хоча вже багато людей демобілізувалося, але не можна сказати скільки з них мають посттравматичний стресовий розлад. Тому що це – підступна хвороба, і вона дається взнаки, як правило, мінімум через місяць після завершення бойових дій. А може дати про себе знати і через півроку, і через кілька років, - каже він.

За його словами, є люди, які отримали психологічну травму, повертаються в мирне життя і не знаходять себе тут, отож шукають порятунку у війні. А є такі, які панічно бояться бойових дій і всіляко їх уникають.

Військовий капелан, капітан ЗС США Джеремі Вільямс (Jeremy Williams) зауважив, що біля солдата, який страждає на посттравматичний синдром, повинен бути друг, який його скерує на правильний шлях. Тобто, або підтримає в потрібну мить, або ж переконає звернутися до спеціаліста за допомогою.

- Дуже корисно мати капелана в армії. Тоді солдат не так переймається і відчуває себе комфортніше, може звернутися до капелана і може обговорити свою проблему. А капелан уже може порадити звернутися за фаховою допомогою. Звісно, надія може бути і від Бога, але потрібно їм дати зрозуміти, що можна пройти лікування, - каже американський капелан.

Нагадаємо, що посттравматичний синдром підозрюють у 85% військових.

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook