У Львові бджоли зменшили щитоподібну залозу

П’ять років тому в адміністратора проєктів компанії “Софт Серв” Надії Нижник, якій нині 38 років, розпочалися мігренні болі, що мали різну тривалість та інтенсивність, пише DailyLviv.

За словами пані Надії, правосторонні болі голови тягнулися від лопатки і через шию. Вони страшенно її втомлювали, виснажували, знижували працездатність.   

-  Я тоді була викладачем раннього розвитку - займалася з дітьми, мала купу домашніх справ, а мігрені вибивали мене з робочого і життєвого графіків. До того ж періодично, коли лягала спати, починався легкий внутрішньом’язовий тремор верхньої частини рук і серцебиття. Це - коли руки тремтять, а ти їх не можеш контролювати, - розповідає про свої тодішні відчуття Надія Нижник. 

З цими скаргами пані Надія звернулася до кардіолога.

- Кардіолог обстежив мене, зробив кардіограму і запевнив, що з серцем - усе в нормі, - згадує Надія Нижник. 

Висновок другого вузького спеціаліста - невропатолога, до якого пані Надія прийшла на прийом, був менш утішним. 

- Після обстеження невропатолог сказав, що в мене - защемлення в шийному та міжлопатковому відділах хребта. І написав діагноз - “остеноневротичний синдром, передмігренний стан”. 

Але найгірше, за словами пані Надії, показала ультразвукова діагностика, на яку її скерувала ендокринологиня. Після УЗД лікарка констатувала у Надії Нижник збільшення щитоподібної залози, дифузно-колоїдний зоб. 

- Зі щитоподібною залозою у мене проблеми були орієнтовно з 20-ти років, - розповідає Надія Нижник. - Це - частково спадкове захворювання. 10 років тому УЗД показало вузлики в цій залозі. Цього разу вузлових утворів і порожнин ультразвуковий апарат не виявив. Але залоза була збільшена, а самопочуття - дуже поганим.

За приписом лікарів Надія Нижник почала вживати різні фармацевтичні препарати, починаючи від знеболювальних і закінчуючи судинорозширювальними.

- Приймала “Ібупрофен”. Але його не можна брати довго. Тому чергувала його з “Но-шпою” і “Спазмалгоном”. Вживала також “Мемоплант” і “Білобіл”. Але від цих препаратів почала відчувати дискомфорт у шлунку і печію. Виходило замкнуте коло: лікувала одне - шкодила іншому, - каже пані Надія.

За її словами, лікування було циклічним. Три місяці приймала медикаменти, симптоми хвороби послаблювалися, а як робила паузу на 1-2 місяці, то знову змушена була братися за медикаменти.

- Цьому, здавалося, не буде кінця, - згадує пані Надія. - Тоді я зрозуміла, що лікуватися треба чимось іншим. 

До рішучого пошуку альтернативних методів лікування пані Надію спонукав критичний період у листопаді минулого року. Коли мігренні болі загострилися і не припинялися впродовж усього тижня. 

- Одна знайома, якій я поскаржилася на свої розлади, розповіла мені власну історію одужання - як вона вилікувала невралгію бджоловжалюванням. Але в неї не було проблем зі щитоподібною залозою, - розповідає Надія Нижник.

Тому, коли пані Надія наважилася, за рекомендацією знайомої, звернутися до апітерапевта Івана Пилипчука, то не мала впевненості у позитивному результаті лікування.

- Я була переконана, що в - мене особливий випадок. Але після розмови з лікарем, який практикує уже понад сорок років, зрозуміла, що і неврологія, і захворювання ендокринної системи входять до переліку хвороб, які ефективно лікують бджоловжалюванням. Дуже добре, сказав лікар, що я не вживала гормональні препарати. Вони, за словами Івана Йосиповича, садять імунну систему - і лікування стає тривалішим та не таким ефективним, - каже Надія Нижник. 

Однак за всіх обнадійливих передумов головною проблемою, за словами Надії Нижник, став задавнений термін її хвороби.

- Лікар подивився аналізи, виписки з історії хвороби і попередив, що за один курс, який триває п’ять тижнів, великих зрушень у лікуванні не варто очікувати. Оскільки проблеми перейшли в хронічну стадію, - зазначає пані Надія.

Проте, за її словами, вже навіть перше бджоловжалювання дало позитивний ефект. 

- Від однієї бджоли у мене... знявся біль голови! Через тиждень я відчула приплив енергії. За два тижні щезли дискомфорт і печія в шлунку. Я вже могла пити каву з молоком, від якої довелось відмовитись через підвищену кислотність. І лише тремор ще повертався час від часу. Тоді лікар порадив змінити принципи харчування. Я відмовилася від цукру, перейшла на роздільне харчування. А головне - припинила вживати жмені таблеток, - розповідає про покрокові поліпшення свого стану пані Надія.

Загалом пані Надія пройшла чотири курси бджоловжалювання. Останній сеанс був цього тижня.

- Мене запитують знайомі, як я витримую вжалювання бджіл: “Це ж, напевно, дуже боляче? Особливо, якщо в тебе випускає жало не одна, а 17 чи 18 комах за один прийом?”. Я відповідаю: “Бджоловжалювання - не страшно і не боляче. Організм має здатність звикати, адаптуватися і на 3-4 раз уже не реагує. Навпаки і самий процес, і відчуття, а потім - результати - це дуже цікаво", - ділиться враженнями від нібито екстремальної процедури пані Надія.

На повторну УЗД після бджоловжалювання пані Надія ще не ходила. 

- Але навіть візуально я бачу, що щитоподібна залоза зменшилася. Лікування було досить радикальним. Іван Йосипович ставив бджоли збоку від щитоподібної залози. А коли комаха жалила за вухом, то за кілька секунд наставало полегшення. Розширювалися судини і знімалися спазми. У січні щезло відчуття серцебиття. Немає тепер нападів тремору, - перелічує всі поліпшення свого стану Надія Нижник. 

Більше того, за словами пані Надії, вона несподівано відчула інші, побічні, впливи бджіл на своє здоров’я.

- За рік перед початком бджоловжалювання я впала. Пошкодила меніск і вже звиклася з фоновим болем у коліні. Аж раптом, коли майже закінчувала лікування бджолами, зауважила, що коліно мене вже не турбує. Тепер вже забула за нього. Також посилився імунітет. Правда, з березня я ще додала до свого оздоровчого раціону настоянку прополісу. Коли працювала з діточками, часто заражалася: мала нежить, ангіни. А від листопада минулого року - жодної застуди чи ГРВІ. Немає хронічної втоми, тривоги. Загалом якість життя поліпшилася, - наголошує пані Надія. 

Насамкінець вона розповідає оптимістичний епізод зі свого лікувального марафону. 

- Пригадую, 86-річного дідуся, який чекав у черзі до Івана Йосиповича. Він хвалився, що аналізи в нього - як у 17-річного. У ту хвилину я згадала слова свого дідуся, який казав мені: “Ти колись бачила зашмарканого пасічника? Їж медопродукти і будеш здоровою. Колись я цього не розуміла. Тепер перевірила на собі”, - підсумовує Надія Нижник.

Перелік хвороб з показами для бджоловжалювання збільшується, – розповів DailyLviv львівський лікар-апітерапевт Іван Пилипчук. У Львові бджоловжалювання допомогло повернути мову пацієнтові нейрохірургії - це лише одна з багатьох історій зцілення, про які писав Щоденний Львів.