21:21 24 березня 2015 р.
Фото: Євген Кравс / «День»
Як повідомили у вівторок «Щоденному Львову» в прес-службі облдержадміністрації, Вклонитись світлій пам’яті нашого земляка зібралися родина, друзі, представники влади, депутати та громадськість Львівщини.
У прес-службі облдержадміністрації повідомили сьогодні, 24 березня, «Щоденному Львову»:
«Сьогодні, 24 березня, у день народження Ігоря Білозора, на Личаківському кладовищі відбулось покладання квітів до могили композитора. Вклонитись світлій пам’яті нашого земляка зібралися родина, друзі, представники влади, депутати та громадськість Львівщини.
Зокрема, вшанувати композитора прийшли народна артистка України Оксана Білозір, син композитора Андрій Білозір, онука Анна-Марія, поет, заслужений діяч мистецтв України та близький товариш Богдан Стельмах, громадський діяч Петро Сікорський, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Роман Лубківський, заступник голови Львівської облдержадміністрації Юрій Підлісний. У своєму слові Юрій Підлісний зазначив:
«Ватра» і надалі палатиме та зігріватиме українців своїм полум'ям. Багато хто, ідучи сьогодні на передову, співає пісню Ігоря Білозіра «Рушимо».
Всього лише 60 років – це зовсім мало, а для творчої людини – це навіть не початок. Ми мусимо бути вдячні кожному митцю, а сьогодні, зокрема, Ігорю Білозіру за те, що отримали чудовий подарунок, який він прийняв від Бога і подарував нам, невмирущу пісню. Тож вклонімося Йому та подякуймо».
Окрім цього, під супровід капели «Дударик» біля могили митця отці провели чин панахиди. Також під час заходу діти з малої батьківщини композитора, Радехівщини, прочитали авторські вірші про Ігоря Білозора.
Нагадаємо, що 2015 рік на Львівщині оголошено роком народного артиста України, композитора, керівника «ВІА Ватри» Ігоря Білозора».
Натомість київська газета «День» повідомила сьогодні, 24 березня:
«24 березня, у день народження композитора, автора «Пшеничного перевесла», «Маминої світлиці» та багатьох інших пісень, народного артиста України, лідера ВІА «Ватра» Ігоря Білозора (1955-2000), відбулася заупокійна у Храмі святого Андрія. Опісля родичі і друзі Ігоря Йосиповича, також – прихильники його творчості з Радехова, звідки родом композитор, принесли квіти до могили на Личаківському кладовищі.
Нагадаємо, що два роки тому на цвинтарі освятили мармуровий надгробок у вигляді ангела, що пише ноти. Перша дружина композитора Оксана Білозір сказала на відкритті пам’ятника: «Ігор залишив по собі велику духовну спадщину, і вона є унікальною, тому що торкнулася української сім’ї, української традиції, бо співав про маму, співав про тата і про сина. Отак, з нами, він творив українську спільноту – родини, сім’ї. Тому й поставили на могилі ангела – щоби Ігор залишився у всіх в пам’яті як ангел-охоронець української родини»…
Своєю чергою, солістка ВІА «Ватра» 1979 року Марта Лозинська згадала: «Ігор завжди був дуже позитивний, водночас – дуже строгий. Пам’ятаю всі наші репетиції – його робота завжди була результативна. Дякуючи його наполегливості, ми мали успіхи. Я його бачила за три години до біди – поспілкувалися, посміялися. На той час ми вже розійшлися у творчості, але це жодним чином не відбилося на наших стосунках… Багато років викладаю у музичному училищі і вчу дітей пісням Білозора – випускаю їх з тими піснями на конкурси, фестивалі. І стараюся, щоби вони й у подальшому несли ці пісні, працювали з ними».
Натомість соліст ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії від 1979 року Мар’ян Шуневич розповів:
«Мені трохи сумно, бо чому ж ми не усвідомлювали тоді, що Ігор має іскру від Бога?.. Зрештою, так завжди у нас: не цінуємо те, що маємо, і лише потім починаємо задумуватися, якої величини була постать…
Ми мали брендом Львівської філармонії «Ватру» від самого початку її заснування, від 1971-го, коли гуртом керували Михайло Мануляк, а після нього – Богдан Кудла. Але тільки Ігор підняв «Ватру», бо його пісні зачіпають за душу, за серце. Він мав і соціального змісту пісні, наприклад – «Встань з колін, народе мій».
Також «Сповідь», яку Ігор подарував мені 1996-го: «Мар’яне, це твоя пісня». Він часто мені сниться… Нічого не каже – підганяє, коли кудись запізнююся… Мені здається, що, якби не сталося 15 років тому біди, він і зараз був би дуже затребуваний».