У Львові експонують унікальні ікони святого Юрія (+відео)

14:10 15 травня 2016 р.


Фото: risu.org.ua

Шанувальникам українського сакрального мистецтва та дослідникам особливостей західноукраїнської іконографії варто не зволікати.

Зі 6 до 18 травня у Львові триває виставка українського іконопису ХІV-ХІХ століть «Юрій Змієборець та святі воїни». Відкриття експозиції було приурочене до 760-річчя Львова, адже покровителем міста з часів заснування вважають святого Юрія.

Нову виставку підготувала команда реставраторів та дослідників Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького під керівництвом завідувача музейного відділу давнього мистецтва Марії Гелитович. Левова частка ікон представлена вперше.

Серед найбільш унікальних експонатів можна виокремити найдавнішу ікону ХІV століття святого Юрія зі села Станилі на Львівщині, єдину у збірці музею ікону святого Євстахія.

Вперше експонують ікону святого Юрія Змієборця з житієм зі села Потелича початку XVІІ століття, яка дотепер перебувала під пізнішим записом. Окрім зразків давнього українського мистецтва, також представлені відомі барокові ікони Жовківської іконописної школи та майстрів Івана Рутковича, Йова Конзелевича. Заслуговують уваги поодинокі зразки народної ікони, яка, на думку мистецтвознавиці Марії Гелитович, є «найпершим зразком модерну в українському мистецтві», що більш яскраво представлений вже починаючи з ХVІІІ століття.

Перші дві зали виставки присвячені іконам святого Юрія, особливе почитання якого відоме серед візантійських імператорів вже від V століття. А про те чому саме святий Юрій став покровителем Львова достеменно сказати не можна.

Він жив у другій половині ІІІ століття на території сучасної Туреччини в Каппадокії й був зі знатного роду і досяг великих військових успіхів за часів правління імператора Діоклетіана. Та через свою віру у Христа відмовився поклонятися поганським богам, за що загинув мученицькою смертю близько 303 року.

Одним із найбільш відомих чуд святого Юрія вважають «Чудо зі змієм», що часто зображають у житійних іконах святого. Подія сталася тоді, коли Юрій проїжджав на коні попри місто, яке тримав у страху лютий змій.

Мешканці цього міста були змушені віддавати чудовиську своїх юнаків та дівчат. Юрій прибув якраз тоді, коли черга надійшла до доньки царя. Отже, воїн відважився побороти змія, якого і переміг у бою. Після чуда містяни прийняли християнство.

Отже, на виставці представлені твори, які відображають різноманіття іконографії святого Юрія на українських землях, здебільшого – на Західній Україні. Окрім традиційних ікон, де святий Юрій зображений вершником-змієборцем, також можна ознайомитися з житійними іконами та образами з молільного ряду (деізісу), де св. Юрій представлений не у військових обладунках, а в хітоні та гіматії з хрестом в руках, що вказує на нього як на мученика (свідка віри). 

Власне, якщо звернутися до найціннішої ікони виставки св. Юрія Змієборця зі с. Станилі, то цей твір вартий уваги не тільки завдяки своїй давності, але й завдяки неординарній мистецькій роботі. Сам образ дуже лаконічний із характерною стрункістю іконічних ліній. Що цікаво, для глядача кінь під святим виглядає вороним (чорним), та насправді він – гнідий, тобто покритий коричневою умброю, що створює особливу гру і взаємодію кольорів на левкасі. До того ж, варто зауважити, що зазвичай св. Юрія зображали на білому коні, проте в зразках української іконографії зустрічається і темний кінь, і сірий «в яблуко».

До Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького ця унікальна своєю одночасною лаконічністю та експресивністю ікона надійшла у 1940 році з Музею Богословської Академії, куди її передав отець Петро Мекелита, який проголошений новомучеником УГКЦ у ХХ столітті. 

Наступні дві зали присвячені іконографії архангела Михаїла, якого з княжих часів вважають покровителем Києва. Святого архангела Михаїла, подібно як і святого Юрія Змієборця, шанують як поборювача нечистих сил. Проте якщо святий Юрій у битві зі змієм зображений на коні, то архангел Михаїла зазвичай пишуть фронтально з мечем в руках, підніжком йому слугують хмари чи позем.

У пізній бароковій іконографії архангел Михаїл може переможно стояти на змії (дияволі), або на вісімці. Саме архангел Михаїл, за старозавітнім переданням, був першим, хто постав проти відпалого архангела Люцифера і переміг його. І саме Михаїла вважають заступником людей перед силами зла, охоронцем врат Раю та захисником на Страшному Суді, тому нерідко в його руках зображені ваги із душею людини та бісом, що спокушає. Також зображення архангела є в молільному ряді, де він разом із архангелом Гавриїлом представляє ангельські чини.

Окрім вищезгаданих типів ікон, на виставці також представлені образи з клеймами-діяннями архангела, які є напрочуд різноманітними, адже базуються не тільки на Біблії, але й на апокрифах.  Найдавнішими збереженими зображеннями святого Михаїла в українському мистецтві вважають фрески Софії Київської.

В останній залі експонують ікони перших українських святих Бориса і Гліба, котрі загинули як воїни у братніх міжусобицях Володимировичів. Культ цих святих зародився після їхньої канонізації у 1072 році. Сам акт канонізації був покликаний підвищити міжнародний авторитет Руської держави, а також авторитет самої князівської влади. Тому й образи стали дуже поширеними. Крім іконопису, зображення святих є частими в книжкових мініатюрах, фресках, кам’яних іконах, на складних металевих хрестах-енколпіонах.

Зазвичай обидвох братів зображають разом у парній повнофігурній іконі. Такий тип більш притаманний візантійській традиції іконографії мучеників та воїнів, який якраз склався у Х-ХІ століттях. Вкінці ХІІ століття іконографія святих Бориса і Гліба увібрала в себе риси зображення мученика, воїна та князя.

Цих святих більше шанували на території Великої України, тому у західноукраїнській іконографії збережено не так багато ікон. Проте цінним є образ другої половини ХVІ століття зі села Потелич, що на Львівщині, де була церква святих Бориса і Гліба. На представленій іконі князі зображені без мечів, а з хрестами, що мало б акцентувати увагу на їхньому мучеництві, а не войовничості. Але на виставці є тип, де князі зображені із мечам у невимушеній поставі, ніби за розмовою – це ікона першої половини ХVІІ століття зі села Березка.

Наступними в експозиції можна побачити ікони святого Федора Тирона. З іменем цього святого дослідники пов’язують традиції вшанування святих воїнів, адже Тирон – у перекладі з грецької – «новобранець», «молодий воїн». За переказами святий належав до римського легіону новобранців. Жив у часи переслідування християн за правління імператора Максиміана в Малій Азії. Відмовившись від поклоніння ідолам, воїн зазнав мук і був спалений у вогні близько 306 року.

Один із переказів про життя св. Федора Тирона розповідає про колодязь, який охороняв змій, в рідному місті святого. За користування колодязем правитель краю був змушений приносити жертви. Якось мати святого Федора прийшла напоїти коня. Побачивши змія, вона спершу злякалася, а потім таки наважилася зачерпнути води. Змій, вражений вродою і сміливістю жінки, вкрав її. Та Федір, звільнив матір, подолавши чудовисько.

Існують два типи зображення цього святого – як мученика-воїна і як вершника-змієборця. Українській іконографії більш притаманним є тип без коня та змія, тобто як пішого воїна. З цього огляду на виставці унікальною є ікона початку ХVІІ століття зі села Вороблячин, яка також засвідчує, що вже на той час традиція вшанування святого була досить поширеною на західноукраїнських землях. Більш рідкісною є ікона пізнішого часу – зі села Дорожів, на якій Федір, подібно до святого Юрія, написаний верхи на здибленому коні, перемагаючи змія. Попри загальну композицію, на цій іконі вміщений і житійний ряд.

На виставці також представлено кілька ікон святого Микити Бісоборця. Іконографія святого базується на апокрифічному переданні, згідно з яким за відмову зректися християнства імператор Максиміан посадив свого сина Микиту до в’язниці. Зазвичай на іконі св. Микита б’є диявола, який прийшов до нього у в’язниці під виглядом ангела, намовляючи поклонитися ідолам. Цей образ був популярним на українських землях з часів Київської Русі.

Найдавніші зображення цього святого збережені на змієвиках ХІІ століття та на металевих іконах і хрестах. В українській іконі св. Микита вперше показаний на «Святцях» ХІІІ століття з церкви у Яворі, але не як бісоборець, а як воїн. Найдавнішим зразком іконографії «Микити-бісоборця» в українському іконописі слід вважати ікону ХVІ століття з Ільника, де святий схопив біса за чуб лівою рукою, а правою – підносить свої окови для удару. Це ж зображення можна зустріти на стінописах Унівської лаври.

Культ св. Микити як захисника від злих духів набув поширення в українському мистецтві від ХVІІ століття. Святого зображали не тільки в іконописі, але й в гравюрі.

Серед інших експонатів на виставці єдиною є ікона св. Євстахія першої половини ХVІІ століття зі села Плазів (тепер Польща), яка є, за свідченням мистецтвознавців, чи не найдавнішим зображенням святого воїна з оленем в українському іконописі. Це ілюстрація житійного сюжету «Видіння святого Євстахія». Святий написаний в образі молодого чоловіка, котрий, сидячи верхи на коні, цілить з лука в оленя, між рогами якого – велике трираменне розп’яття. Хоча тут Євстахій ще виступає як переслідувач Христової Церкви, його голова вже позначена німбом, виявляючи мить містичного прозріння новонаверненого. 

Життя святого представляє його як воєначальника за правління римських імператорів Тита і Траяна. Ще не пізнавши Христа, Плакида (таке було його ім’я до хрещення) творив діла милосердя, допомагаючи убогим. Одного разу на полюванні цей чоловік переслідував оленя, аж раптом тварина зупинилася перед мисливцем. Плакида побачив між рогами оленя хрест із розп’яттям і почув голос: «Навіщо ти женеш мене? Я, Ісус Христос, з’явився, щоб приєднати тебе до вірних рабів моїх, бо не хочу, щоб людина, яка творить добрі справи, загинула». Після цього випадку Плакида увірував та прийняв хрещення як Євстахій.

Святий зазнав численних випробувань. А після відмови імператору Адріану скласти жертву ідолам, його разом із дружиною та двома синами, які теж прийняли християнство, піддали мученицькій смерті. 

Виставка триває досить короткий відтинок часу, а після її закриття більшість ікон повернуть до фондосховищ, і лиш деякі можна буде побачити на постійній експозиції музею. Тому шанувальникам українського сакрального мистецтва та дослідникам особливостей західноукраїнської іконографії варто не зволікати. Також куратор виставки Марія Гелитович поділилася, що найближчим часом планують видати календар із репродукціями ікон, що були представлені на виставці «Юрій Змієборець і святі воїни».

Про це повідомили сьогодні, 15 травня, на порталі «РІСУ – Релігійно-інформаційна служба України».

dailylviv.com

До теми

20:01 28 січня 2022 р.

На Львівщині створять інтерактивну карту місць, які будуть привабливі для кінозйомок

Сьогодні відбулась робоча зустріч представників кінокомісії при Львівській облдержадміністрації з керівництвом Трускавецької міської ради та організаторами кінофестивалю «Корона Карпат».

Рубрика: Культура

18:34 25 січня 2022 р.

На Львівщині у громадському транспорті заборонена російська попса: пасажири поскаржаться на 112

Згідно з мораторієм на публічне використання російськомовного культурного продукту у Львівській області діє обмеження на використання аудіовізуальних творів російських артистів у громадському транспорті.

Рубрика: Культура

18:00 24 січня 2022 р.

У Львові туристи з України вже не просять гіда переходити на російську мову

Згідно з мораторієм на публічне використання російськомовного культурного продукту у Львівській області, на території Львівщини під час проведення екскурсій, діють обмеження на використання російської мови. Виняток - екскурсії для туристів з іноземних країн.

Рубрика: Культура

ВІДЕОКАНАЛ

Прес-клуб-ГІТ Політичні переслідування: Порошенко - №1

Рубрика: Політика

Молодь і тютюн: ситуація у Львові

Рубрика: Освіта і наука

БФ викупить для громади стадіон Торпедо

Рубрика: Економіка

Фотовиставка “Євромайдан у Донецьку

Рубрика: Політика

Звіт депутатів Львівської обласної ради від фракції Народного Руху України

Рубрика: Політика

Всі відео розділу