09:33 1 жовтня 2024 р.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці більшість православних і греко-католицьких церков світу святкують 1 жовтня. Деякі церкви, зокрема, греки, мають свою традицію святкування Покрови.
Про це інформує РІСУ, пише DailyLviv.com.
Це свято – одне з найбільш шанованих в Україні, чи не з часів прийняття християнства. Водночас в Грецькій церкві, звідки походить, воно було забуте майже тисячоліття. Чому так сталось і як цим скористались росіяни – у нашому матеріалі.
Свято Покрови є для нас, слов’ян, особливим. Прилучились ми найперше до його «створення», а пізніше й зберегли святкування Покрови, коли серед самих греків воно було викреслене з літургійних книг.
Участь наша в створенні свята була скоріше випадковою, оповитою легендами і полягала вона в поразці слов’янського язичницького війська під час спроби штурму Царгорода у 866 (за іншою версією у 860) році. Поразка ця сталась на водах біля «Богородичної» Влахернської церкви, а тому Константинопольський Патріярх Фотій пов’язав порятунок Константинополя з Богородицею, яка ніби любляча Матір огорнула Константинополь, покриваючи та захищаючи його. Цей образ «Покрову-захисту» пов’язувався не тільки з самою Божою Матір’ю, але й присутністю у Влахернській церкві її ризи. Подія порятунку сама по собі не спричинила появу свята «Покрови», але поширила уявлення про Влахернську церкву як місце, де можна знайти прихисток під Покровом Ризи Богородиці.
Свято ж Покрови запроваджує, за однією з найімовірніших версій, Константинопільский Патріярх Євтимій на початку Х століття. Сталось це в часи, коли Візантійська імперія зазнавала дошкульних воєнних поразок, однією з яких став напад русів під проводом князя Олега на Царгород у 907 році. Імператору Леву Мудрому довелось відкупитись від Олега, опис чого маємо в Повісті врем'яних літ.
Причину дошкульних воєнних принижень містяни пов’язували і з самим імператором, а точніше з тим, що, мовляв, Бог відвернувся від краю через неблагочестиву поведінку Лева, що поховавши трьох дружин, взяв четвертий церковний шлюб. За тодішніми церковними правилами четвертий шлюб був заборонений, а тому, щоб досягти своєї цілі, імператор навіть скинув з уряду гарячого противника шлюбу – Патріарха Миколу та поставив на його місце Євтимія, який шлюб затвердив.
В ці буремні часи почала ширитись чутка, що міський юродивий, на ім'я Андрій на одному з молитовних чувань у Влахернській церкві побачив Божу Матір, яка зі сльозами ввійшла у церкву в супроводі Йоана Богослова, Йоана Предтечі та багатьох святих і, підійшовши до вівтаря, усильно молилась за народ та простягла над ним свій омофор.
Поголос про це видіння ширився і увагу на нього звернув Патріярх Євтимій, який в пам'ять про це видіння та те, що Богородиця не полишає свого народу, і запровадив окреме церковне свято Покрову Пресвятої Богородиці. Бачити торжественне святкування нового царгородського свята могли й русичі, які після повторної облоги Царгороду в 911 році уклали мирний договір з імператором та направили до міста власну делегацію.
Після смерті імператора Лева та повернення на патріяршество Миколи в 912 році нововведений празник перестають святкувати з пишнотою і невдовзі він занепадає, а згадки про нього у візантійців зникають. Але встигає це свято прийняти від Царгороду церква Болгарська, а від них вже й Русь.
Вага цього свята на Русі більшала, як виглядає, поступово. З доби після монгольської навали, кінця XIII-XIV століть, маємо численні свідчення про святкування празника Покрову. А до XVII століття свято це починають пов'язувати в українських переданнях з опікою Богородиці під час монгольської навали. В контексті Покрову Богородиці як військового заступництва стало це свято важливим і для козацтва: на Січі була Покровська церква і в день Покрову Богородиці було заведено влаштовувати козацьку Раду.
Нагадаємо, 1 жовтня в Україні також відзначають День захисників і захисниць України. Зокрема, Сьогодні, 1 жовтня, о 09:00 Львів зупинився у загальнонаціональній хвилині мовчання, аби вшанувати пам’ять усіх, хто віддав життя за Україну, а також подякувати тим, хто продовжує захищати нашу країну від російських загарбників.
>
Одна з найстаріших ікони Покрову Богородиці. Галичина, XIII ст. Національний художній музей України