Львів’яни вимагають від Мінкульта залишити картини Альтамонте в Олеському й Золочівському замках

Декілька років поспіль українські та польські мистецтвознавці не можуть порозумітися з приводу того, де мають висіти дві відомі картини художника Мартіно Альтамонте, який у другій половині 17-го століття працював при дворі польського короля. Йдеться про полотна «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами».

Зараз їх експонують в Олеському і Золочівському замках на Львівщині. Натомість Міністерство культури України прагне перевезти картини у діючий римо-католицький костел у Жовкві на Львівщині.

Мистецькі діячі Львова і керівництво Галереї мистецтв – проти вилучення цих творів із музейного фонду. Востаннє лист з Міністерства культури надійшов у Галерею мистецтв незадовго до візиту в Україну польського президента. Чиновники вимагають передати дві картини Мартіно Альтамонте костелові, мовляв, такою є домовленість поміж Україною і Польщею проурегулювання польсько-українських відносин щодо культурної спадщини.

Цікартини художник намалював у ХVII столітті у Жовківському храмі на замовлення польського короля Яна ІІІ Собеського. Митець творив їх з огляду на стиль і розміри храму, на честь перемоги польського короля над Османською імперією під Віднем і нинішньою Словаччиною у 1683 році. Полотна прикрашали сакральну будівлю Святого Лаврентія понад три століття.

«Битва під Віднем» розміром вісім на сім метрів і «Битву під Парканами» розміром дев’ять на вісім метрів вважаються найбільшими батальними полотнами. У кінці ХІХ століття у львівській Ратуші і у 30-ті роки ХХ століття картини реставрували.

У радянський час вони були серйозно знищені, бо комуністи облаштували у храмі склад. У 60-70-х роках тодішній директор картинної галереї Борис Возницький (помер у 2012 році) побачив, що картини нищаться.

«Потім не було складів, розчинені двері, ніхто з жовківчан не подумав, щоб ці двері заколотити. Борис Возницький сам ці двері зачиняв, а потім приїхав з експертами і зняв ці полотна, а це були насправді лахміття, де не було видно зображень. Коли почали реставрувати, знайшли до шести різночасових шарів запису. Борис Григорович казав, що ці твори не можна розміщати на стінах у храмі, він переживав, щоб ці твори залишались у музеї. Він підняв стіни у замках і продумав, як їх розвісити. Він аргументував, чому твори мають бути у музеї, бо там є охорона і належні умови», – розповіла директор львівської Галереї мистецтвЛариса Возницька-Разінкова – донька Бориса Возницького.

Українські і польські реставратори чотири роки реставрували у Варшаві дві картини за європейські гроші. Тоді уклали угоду, що повернуться полотна в експозиційні фонди Галереї мистецтв, а не у костел.

Хоч Міністерство культури Польщі просило українське міністерство повісити картини у Жовківському костелі. Однак Борис Возницький не погодився на це. Але після його смерті тема картин знову стала каменем спотикання у мистецьких середовищах обох країн, до яких додалась політична і дипломатична складові.

Культуролог Зеновій Мазурик вважає, що зіштовхнулись різні інтереси і бачення. За його словами, цю суперечку довкола картин можна вирішити і досить цікаво.

«Цим питанням займаються і політики, і дипломати, і митці, думка виглядає чорно-білою, мовляв, поляки хочуть забрати, а ми не дамо. Ніхто нічого не забирає. Немає музеологічного погляду на це. Це – картина Гогенберга, який взяв собі італійське прізвище Альтамонте, бо тоді італійські художники були шановані. Ян ІІІ Собєський хотів возвеличити свій тріумф і запросив молодого художника Гогенберга, який з цієї нагоди італізував своє прізвище як Альтомонте. Художник намалював дві батальні картини. Це пафосне бароко, що зображено, нині слід пояснювати, бо не всім зрозуміло. Картини розмістили у сакральному просторі. Тоді це був єдиний простір. Якщо повертати всі речі, де вони були раніше, то у музеях нічого не залишиться. Тоді це був єдиний простір», – говорить культуролог, експерт з музеєзнавства Зеновій Мазурик.

Музеєзнавець Зеновій Мазурик віддавна пропонує збудувати на території Жовківського замку павільйон, де експонувалися б батальні полотна, які відтворюють спільну українсько-польську історію і водночас це було б місце для усвідомлення спільного майбутнього обох народів. Тоді можна було б виставляти полотна чотирьох баталій – «Битви під Віднем» і «Битви під Парканами», «Битву під Хотином» і «Битву під Клушино». А головним гаслом могли б стати слова: «Спільні перемоги в обороні Європи – спільна праця в розбудові Європи». Такий вихід із ситуації він запропонує Міжнародній раді з охорони пам’яток та історичних місць (ІКОМОС) Польщі. Власне у ці дні експерти обговорюють музейну справу у польському місті Лодзь.

Тим часом група львівських культурних діячів днями звернулась до Міністра культури України з вимогою не передавати полотна у храм. Таку позицію пояснила тим, що картини перебувають у належних умовах, що замки відвідує багато різних людей, зображення на полотнах є спільною українсько-польською історією.

Про це повідомляється сьогодні, 24 квітня, на сайті «Радіо Свобода».

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook