20:25 3 березня 2015 р.
Фото: Маріан Стрільців/ZIK
Як повідомили у вівторок у прес-службі військової прокуратури Західного регіону України, обласний апеляційний суд підтвердив вирок Яворівського районного.
«Вирок дезертиру залишено без змін – апеляційний суд Львівської області підтвердив вирок Яворівського райсуду», – повідомили сьогодні, 3 березня, в прес-службі військової прокуратури Західного регіону України, конкретизуючи при цьому
«Як повідомляла прес-служба військової прокуратури регіону, вироком Яворівського районного суду Львівської області у листопаді минулого року солдат Д. визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 408 Кримінального кодексу України (дезертирство). Йому призначено покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
У суді було доведено, що солдат Д. з метою назавжди ухилитись від військової служби, не повернувся для проходження військової служби у військову частину, перебував у місці свого фактичного проживання у м. Львові. Військова прокуратура в апеляційному суді у своїх доводах наголосила, що у відповідності до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.
Згідно з положеннями частини 1 пункту 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату.
Відповідно до положень частини 8 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Так, 20.05.2014 у зв’язку з проведенням в Україні заходів часткової мобілізації згідно з Указом Президента України від 6 травня 2014 року № 454/2014 громадянина Д. призвано Галицько-Франківським ОРВК м. Львова для проходження військової служби в Збройних Сил України за мобілізацією та того ж дня він вибув для проходження військової служби у військову частину (польова пошта), що знаходиться на Львівщині. Таким чином, солдат Д. – мобілізований до Збройних Сил України у зв’язку з проведенням в Україні заходів часткової мобілізації, а кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 408 Кримінального кодексу України, – вчинене ним під час особливого періоду, а тому суспільна небезпечність такого злочину підвищена.
Такими своїми діями, порушивши вимоги Статутів Збройних Сил України, військовослужбовець Д. вчинивдезертирство – одне з найбільш важких та небезпечних злочинних посягань на встановлений порядок проходження військової служби, який зобов’язує кожного військовослужбовця нести військову службу впродовж встановленого законодавством строку, завжди бути готовим до збройного захисту України, виконувати свої військові обов’язки мужньо та стійко. Вчиняючи дезертирство, військовослужбовець Д. тим самим ухилявся від виконання конституційного обов’язку громадянина України по захисту суверенітету держави у складі Збройних Сил України.
Д. усвідомлював, що він, не бажаючи переносити тяготи служби, незаконно відсутній на військовій службі та неправомірно (незаконно) перебуває поза межами розташування військової частини і в такий спосіб бажав назавжди ухилитися від несення військової служби. Згідно зі статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Як повідомив військовий прокурор Львівського гарнізону Олександр Кіт, апеляційний суд Львівської області вирок Яворівського районного суду від 25.11.2014 про визнання Д. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 408 Кримінального кодексу України, залишив без змін. Апеляційну скаргу Д. залишено без задоволення».