15:34 15 серпня 2025 р.
Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
У суботу, 16 серпня, Львів попрощається з військовослужбовцями Юрієм Максимуком, Володимиром Дєжиним, Степаном Мальчиком та Семеном Єрмоленком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Біографічні довідки захисників
Юрій Максимук (17.08.1977 – 17.06.2025). Уродженець села Лелів, Київської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі №90 м. Львова. Згодом здобув професію складальника верху взуття у Львівському професійному коледжі індустрії краси та моди (колишнє Львівське середнє професійно-технічне училище №31).
Проходив строкову військову службу.
Працював будівельником у товаристві з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «ГАЛТРАНСРЕМБУД».
За словами рідних, був прямолінійним і товариським, щиро захоплювався футболом та кулінарією.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Курському, Запорізькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Юрія Максимука залишились двоє синів, колишня дружина, батьки та брат з родиною.
Володимир Дєжин (04.04.1976 – 27.07.2025). Уродженець міста Луганськ.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №23 м. Луганська. Згодом вступив до професійно-технічного училища №111 м. Луганська. У 2008 році повернувся до навчання, вступивши до Луганського будівельного технікуму транспортного будівництва та отримав кваліфікацію юриста.
Проходив строкову військову службу.
Працював у органах внутрішніх справ України.
Зі слів рідних, був доброю, самостійною та турботливою людиною, яку вирізняли розум, широта інтересів і вміння зацікавити співрозмовника. Його поважали всі, хто його знав. Захоплювався науково-фантастичною літературою, футболом і автомобілями.
У 2014 році продовжував службу Батьківщині в Луганській області у складі Національної поліції України. Був учасником АТО.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у лавах 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» та медаллю «Ветеран Національної поліції України».
У Володимира Дєжина залишилися мати, дружина та донька.
Степан Мальчик (16.07.1987 – 08.08.2025). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №31 м. Львова. Вищу освіту здобув у Національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького за спеціальністю «Зовнішньоекономічна діяльність».
Працював у Сихівському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та у сфері логістики на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, був добрим, справедливим і щирим. Цікавився психологією та багато читав літератури на цю тематику. Займався футболом, виступав у футзальному клубі «Енергія».
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках в складі 425-го окремого штурмового полку «Скала» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Степана Мальчика залишилися мати та сестра з родиною.
Семен Єрмоленко (16.06.2000 – 09.08.2025). Уродженець міста Волноваха Донецької області.
Навчався у Волноваській загальноосвітній школі №5 Волноваської районної ради Донецької області. Згодом здобув професію деревообробника у Харківському національному аграрному університеті імені Василя Васильовича Докучаєва (колишній Харківський національний університет лісничого господарства).
Зі слів рідних, щиро захоплювався культурою Японії, зокрема аніме, цікавився технікою та інженерією. Був доброю, сумлінною, чесною та справедливою людиною, вирізнявся м’якістю характеру, товариськістю та неконфліктністю.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у лавах 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Семена Єрмоленка залишилися мати та сестра.
Читайте також: Україна повернула з рф 84 бранців, дехто був у полоні з 2014 року