Як у Львові для освітлення використовували сітки розжарювання

Про це розповіли у Львівському історичному музеї, пише DailyLviv.com.

Сітка розжарювання або газова мантія Вельсбаха — це освітлювальний пристрій, у якому джерелом світла є сітка, що містить оксиди рідкісноземельних металів і нагрівається пальником. Патент на винайдення газової мантії належить австрійському хіміку, досліднику рідкісноземельних металів Карлу Ауеру фон Вельсбаху (1858 – 1929).

В ході експериментів винахідник виявив, що використавши суміш з 99% оксиду торію й 1% оксиду церію можна отримати яскраве біле світло, якого достатньо навіть для вуличного освітлення. У 1892 році було запроваджене комерційне виробництво мантій Вельсбаха, і невдовзі його винахід поширився усією Європою. До початку масового впровадження електричного освітлення на початку XX століття газові мантії залишалися основним джерелом світла на вулицях.

У фондовій групі «Пластмаса» Львівський історичний музей зберігаються шість мініатюрних «вагонних сіток» (пол. “siatka wagonowa”; Інв. №№ Плс-101 – Плс 106), виготовлених за технологією Карла Ауера фон Вельсбаха. Сітки моделі P.10, призначені, як можна зрозуміти з назви, для використання у вагонах залізничних потягів. Кожна сітка має круглу керамічну основу з трьома ніжками. 5 зі 6 приладів упаковані в картонні коробки червоного кольору з друкованими написами польською мовою.

Прилади надійшли до музею у 1998 році як дарунок приватної особи. 

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook