10:45 13 липня 2024 р.
Захисник пішов на фронт з перших днів повномасштабного вторгнення і зник безвісти наприкінці березня 2022 року під час боїв на Луганщині.
Про це повідомили у Підберізцівській сільській тергромаді, пише DailyLviv.com.
"Захисник пішов на фронт з перших днів повномасштабного вторгнення і зник безвісти наприкінці березня 2022 року під час боїв на Луганщині. Відтоді дружина та донька не полишали спроб відшукати Богдана, проте обидві загинули внаслідок ДТП", - йдеться в повідомленні тергромади.
DailyLviv.com розміщує інформацію Суспільного, яке рівно два роки тому, у липні 2022-го, зі слів доньки Богдана Проніва - Ярини, розповідало про те, як родина шукала Героя.
"Мій тато раніше не воював, але коли йому повідомили, що їхній підрозділ направляють у Попасну, був налаштований рішуче. Було видно, що татові страшно. Він знав, що на нього чекає. Але казав — не може сидіти вдома і дивитися телевізор, поки молоді хлопці на фронті гинуть.
Ми дзвонили у Центральне пошукове бюро Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Женеві, але туди важко додзвонитися. Я лишила повідомлення, мені ніхто не передзвонив", - казала донька Богдана Проніва.
Батько Ярини, Богдан Пронів, зник безвісти наприкінці березня під час боїв на Луганщині. Йому 42 роки, до 24 лютого він працював будівельником, двадцять років тому служив в армії. У військкомат пана Богдана викликали 23 лютого. Вже наступного дня він поїхав до військової частини. А за два дні повідомив дружині та доньці, що його підрозділ вирушає в зону бойових дій. На знімку, який родина опублікувала в соцмережах для пошуку, він стоїть поруч з дочкою — вона в червоній сукні, він у білій святковій вишиванці.
"Тато сказав, що його можуть відправити або під Київ, або на Луганщину, — говорила Ярина. — Я запитувала, як він буде воювати, якщо навіть стріляти не вміє. Він усміхнувся і відповів, що там вже навчиться. 26 лютого його таки відправили в Луганську область. Він не казав, куди саме, але щодня відзвонювався мені або мамі. Останній дзвінок був 19 березня. Після цього тато зник".
За тиждень родичі зателефонували до військової частини. Там їм повідомили, що 21 березня батько не вийшов з бою і вважається зниклим безвісти. Ярина розповідає, що їм вдалося додзвонитися до батькового командира, який врятувався. Однак розмова була короткою — командир перебував в госпіталі, слухавку взяла медсестра. Через два тижні командир загинув. Кілька разів Ярина з мамою приїжджали до військової частини. Там їм надали документи про те, що батько вважається зниклим безвісти. Але більше ніякої інформації не було.
За процедурою про зникнення людини має повідомити командир військової частини у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, тобто у військкомат, до якого приписаний військовий. Там протягом семи днів мають оповістити родичів про зникнення. Заяву про розшук у Нацполіцію може подати як працівник військкомату, так і військова частина. Але найкраще, коли це зроблять родичі, оскільки наступний крок — здати ДНК на експертизу на випадок ідентифікації загиблих. Після цього дані вносяться до реєстру осіб зниклих безвісти і починається розшук.
Ярина з мамою подали заяву до Нацполіції і здали аналізи для ДНК-експертизи. У поліції заяву взяли неохоче. Казали, батько ще вийде на звʼязок. Про те, що він зник, Ярина залишала заявки на всіх можливих державних гарячих лініях, у Національному інформаційному бюро. Але тиждень за тижнем інформації не було.
"Ми навіть не знаємо, як довго проводити пошуки, — говорить Ярина. — Нас направляють або в СБУ, або в Генштаб, або в Міністерство оборони. Ми до них подавали запити, але вони не мають інформації. У Генштабі повідомили, що серед полонених тата немає. Але чи є серед загиблих зрозуміти важко, бо нам сказали, що тіла загиблих після бою відвезли на окуповану територію. Ми дзвонили у Центральне пошукове бюро Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Женеві, але туди важко додзвонитися. Я лишила повідомлення, мені ніхто не передзвонив. І так вже триває три місяці. Ми постійно дзвонимо на всякі гарячі лінії, а точної інформації немає",- так закінчила розповідь про пошуки батька Ярина Пронів два роки тому.
Нагадаємо, з сімома Героями, наймолодшому з яких 21 рік, а найстаршому - 56, прощається Львівщина.