Андрій Тишевський, Михайло Паньків будуть поховані на Личаківському цвинтарі, а Віталій Кириленко - на Голосківському

Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Андрія Тишевського і Михайла Паньківа поховають на Личаківському кладовищі, а Віталія Кириленка – на Голосківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Віталій Кириленко (18.01.2000-23.02.2024). Народився у Львові у родині військовослужбовця.

Навчався у Середній загальноосвітній школі № 42 міста Львова. Закінчив Військовий коледж Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Цивільна безпека».

Після завершення навчання підписав контракт із Збройними Силами України. Спершу проходив військову службу у складі 704-го окремого полку радіаційного, хімічного, біологічного захисту, а протягом останнього періоду – 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади повітряного командування «Захід» Повітряних сил ЗСУ. У вільний час захоплювався футболом та читанням літератури. За словами рідних, був «надзвичайно добрим та довірливим».

З початком повномасштабного вторгнення боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на східному напрямку фронту.

У Віталія Кириленка залишилися батьки, брат, дві сестри та кохана дівчина.

Андрій Тишевський (29.01.1980-21.02.2024). Львів’янин.

Навчався у Ліцеї № 81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради. Здобув освіту у Державному навчальному закладі «Ставропігійське вище професійне училище міста Львова» (тоді – Професійно-технічне училище №17). Після завершення навчання проходив військову службу на Львівщині та на Закарпатті.

З 2007 року проживав у місті Коломия Івано-Франківської області. Займався столярством, у вільний час захоплювався співом, грою на гітарі, рибальством та різьбою.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на південному та східному напрямках.

У Андрія Тишевського залишилися дружина, двоє дітей, старша сестра та племінниці.

Михайло Паньків (27.06.1972-21.02.2024). Львів’янин.

Навчався у Закладі загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець. Здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі № 1 міста Львова (сьогодні – Державний навчальний заклад «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту»).

Проходив військову службу спершу у Чернівецькій області, а згодом – на Дніпропетровщині у лавах військ зв’язку.

Працював у сфері надання послуг з охорони власності, а також у будівельній сфері. У вільний час захоплювався грою на гітарі, раніше також займався боротьбою. За словами рідних, Михайло Паньків був «надзвичайно доброю, чуйною, сміливою та відповідальною людиною».

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів до складу 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Після проходження навчань обороняв південні та східні рубежі держави.

У Михайла Паньківа залишилися мама, троє сестер, племінники та похресниця.

Нагадаємо, у вівторок, 27 лютого, Львівщина попрощалася з шістьма військовослужбовцями. Тарас Сороколіт, Олег Панін, Василь Кольбух, Петро Лопатовський, Ігор Грицан, Володимир Бахчиванжи («Докер») загинули в боях з російськими окупантами, захищаючи Україну.

Термінові повідомлення читайте на каналі DailyLviv.com в Telegram та у Facebook